Однією ногою під Києвом

«Однією ногою під Києвом» Сергій Скришевський
Видавництво Прометей

Уявіть собі недалеке майбутнє і світ у якому немає наших сусідів(як же це приємно) а Київ стає світовою столицею. Вже цікаво правда? Додайте сюди ще сюжет накшталт «чоловік що біжить» чи іншої гри на виживання, квірну лінію та історію про втрату, дружбу та боротьбу і вийде динамічний молодіжний роман від якого важко відірватися.

2101 рік. Головний герой Свят, разом із своєю сестрою Ясею, стають сиротами. Їх мають направити у інтернат, та завдяки корумпованому представнику влади вдається цього уникнути. Натомість їм пропонують прийняти участь у таємному бійцівському турнірі та заробити грошенят. Аби мати суму на хабар, а також на життя без батьків підлітки погоджуються.
Під землею, на території колишньої найглибшої станції метро розташований табір для тренувань.
Наставником свята призначають Данила - чемпіона попередніх змагань. Спершу між хлопцями виникає напруга й певна ворожнеча, на вже під час самого турніру все змінюється… але насолодитися дружбою та першою романтикою не виходить, бо виринає правда - бої куди жорстокіші та небезпечніші ніж обіцяні й постає питання виживання…
Герої мають щодня робити складний вибір… та які ж наслідки на них очікують і чи вдасться врятувати бодай когось?…

Мене дуже тішить що зʼявляється все більше авторів що висвітлюють у творах ЛГБТК тематику і це явний прогрес до цивілізованого суспільства. Що ж до самого твору - мені не вистачило певної глибини і більш плавного розвитку сюжету…Але якщо враховувати що книга розрахована на підлітків (а не пенсіонерів як я))) і відповідно вважати її суто розважальною- то тут все гаразд - динаміка, кілька неочікуваних поворотів, персонажі із різним досвідом та характером, а сцена близькості дуже поетична й гаряча (при цьому автор не використав жодного хтивого висловлювання)
Скажу так - не ідеально, але все одно добре! Чи буду читати продовження? Певно що так!

Моя оцінка 8/10

«Маленький вогник величезного Києва залишається далеко внизу, розчиняється за ковдрою хмар, що покриває небо. Нам уже не потрібно світло. Ми самі стали зірками. Разом.»(с)

Відкидаючи всі попередні позитивні відгуки залишаю свою чесну думку. Книга легка в прочитанні, всі «неймовірні повороти сюжету» та «натяки» читаються майже с перших секунд. Зупинилася б я на 150+\- сторінці, моя б оцінка була б вище. Бо після середини книги Святослав вже інший персонаж. Це вже не готовий заради кращого життя на все хлопець, а просто егоїстична шмаркля, яка постійно тільки плаче і поводиться неадекватно в 18 років, коли молодші діти ведуть себе гідно. Здавалося, що у автора був ліміт по обсягам твору, чи він просто заморився писати. Звідси така зжована кінцівка. В любовну лінію - не вірю. Зʼявилася нізвідки, жахливо підкріплена минулим Данила. ВСІ події в книзі відбуваються менше ніж за місяць і затравка на 2 частину не виглядає чимось цікавим. Сергій дуже старався, але щось пішло не так. Я не особливий шанувач подібної літератури, але концепт чомусь подавав надії… Не так сталося, як гадалося! 4/10

Як приємно бачити, що наш український літературний ринок нарешті почав розвиватися у бік квірліту, та ще й так стрімко і продуктивно. Нарешті ми маємо авторів цього жанру, чудових, сміливих, талановитих. І таких же чудових і сміливих видавців, які не бояться братися за такі проекти, не бояться осуду суспільства і гнівних коментарів та петицій)). Нам дуже не вистачало такої літератури роками. І ось. Сергій Скоишевський дуже талановитий молодий автор. Це вже його друга книга, видана у вилавництві Прометей, і вона така ж чудова, як і перша - "У Штормовому штиль", а місцями навіть краща. До того ж, наскільки я розумію, це перша частина і планується продовження, яке я з нетерпінням чекаю.
Сюжет тут доволі простий і цікавий водночас. Ми бачимо похмуре постапокаліптичне майбутнє, події розвиваються у Києві. Головний герой, щоб вижити, бере участь у підпільних боях. І закохується. В іншого хлопця. Якщо ви думали, що у світі жорстокості і болю нема місця для справжніх почуттів, самопожертви і чистого кохання, ви помиляєтесь. Іноді це взагалі єдине, що має люлина у такому світі, і єдине, що допомагає їй боротися і жити далі.
Рекомендую і чекаю на продовження. 100 з 10.