Тому Амелія звертається до своєї нині єдиної подруги – Одрі Хепберн. І починає дивитися «Римські канікули». А після перегляду фільму, Амелія вирішує влаштувати собі власні римські канікули. Тільки Рим, Італія – дуже далеко, а от Рим, Кентуккі – це уже більш реалістично.
Тому вона сідає в своє старе авто, яке вона водила до того як стала знаменита, і вирушає вночі в це богом забуте містечко.
І звісно вона опиняється незрозуміло де, у неї ламається авто, сигнал на телефоні зник, та ще якийсь незнайомий чоловік намагається виманити її з салону машини, бо, бачте, у неї капот димить, і залишатися в авто небезпечно. А виходити з машини до незнайомця посеред лісу вночі – то дуже безпечно?
Так Амелія знайомиться з Ноа, власником ділянки землі, на якій і зазнала поломки її машина.
Саме в його домі вона проведе наступний тиждень, бо власниця готелю в Римі, штат Кентуккі, відмовиться надати їй кімнату. Бо вона, як і все містечко буде всіляко зводити Амелію та Ноа, та налаштовувати їх на любовний лад.
Спочатку звісно пара всіляко противиться своїм почуттям.
Адже Амелія скоро поїде у тур, які тут стосунки?
А Ноа пережив тяжке розставання. Стосунки, де йому зрадили, залишили по собі небажання знову з кимось зближатися.
Ноа лише недавно повернувся в своє рідне містечко, щоб управляти крамницею пирогів, яка залишилася від його бабусі. І доглядати за бабусею, яка нині в притулку для старих, доживає свої дні, потерпаючи від Альцгеймера, та не впізнаючи своїх онуків.
А тепер ця світова знаменитість як вихор влетіла в його життя, все перевернула догори дригом.
Це любовна історія, а-ля «Hallmark», де на перших сторінках головні герої зустрічаються (в більшості своїй у маленькому містечку), і до кінця книги вони пройдуть якісь надумані, роздуті з нічого проблеми, а в кінці буде весілля. Хоча тут підготовка до весілля буде в наступній частині, як написано в анотації “Practice Makes Perfect”.
Мені було нудно читати. І я не співпадаю з авторкою в почутті гумору. У книзі купа смішних моментів (я читала і розуміла, що це жарт – але мені не було смішно).
Стосунки між головними героями мені були байдужі. Коли вони залишалися удвох (а це 80% книги), у мене в голові ніби білий шум вмикався.
Загалом в ось такі любовні стосунки, які просто з першої сторінки навалюються на читача, я не вірю.
Зрозуміло, що вони будуть разом. У цьому суть книги загалом, але якось не так нав’язливо можна було.
А от що мені сподобалося – то це другорядні герої. Мешканці містечка просто неперевершені, і сестри головного героя теж прикольні. Друга частина про молодшу сестру, яка заправляє квітковою крамницею.
Ще у головного героя прикольний друг, от його почуття гумору я розділяю. Саме в сценах за його участі я декілька раз посміхнулася.
В принципі непогана історія, але нуднувата.
Мені сподобалось як повільно та щиро розвивались відносини Амелії та Ноа, як героїня перетворювалась з зірки у звичайну дівчину та показувала справжні почуття та показуючи втому від популярності. Загалом непогана історія свого жанру, хто шукає саме комфорт та теплоту, тоді ця книга вам сподобається.