Онейромантка

«Онейромантка» — гостросюжетний містичний трилер про дар, який не рятує, а виснажує: молода жінка на ім’я Міла проживає у снах життя інших людей — живих і мертвих. Події розгортаються в Україні 1991 року, коли криза й невизначеність підігрівають попит на екстрасенсів, відьом і ворожок, а справжня сила легко стає мішенню для чужих бажань.

«Онейромантка Оро Хáссе» — самостійна історія, видана у 2026 році у видавництві «РМ» (320 сторінок, ISBN 978-617-8603-29-8), з оформленням ілюстраторки Оксани Сіненко та віковим маркуванням 18+. Оро Хáссе — псевдонім української письменниці Віолетти Яценко, і в цьому романі вона поєднує містичний сюжет із психологічною напругою та атмосферою епохи, що тріщить по швах.

Про що книга «Онейромантка»

Міла — онейромантка, для якої чужі сни давно перестали бути дивом. Вона входить у видіння так, ніби проходить коридорами чужої пам’яті: бачить смерть і біль, відчуває зради, проживає уривки чужих доль — і щоразу повертається в реальність виснаженою, ніби віддала частину себе. Її дар водночас і інструмент, і прокляття: він приносить відповіді, але забирає спокій.

Усе змінюється, коли з’являється Ренат із особливим проханням: знайти цінний родинний артефакт, який передавали з покоління в покоління. Звучить як звичайне “замовлення”, але кожен наступний сон відкриває не тільки нитку пошуків, а й ширшу павутину інтриг, тіньових домовленостей і сил, що не люблять, коли їх турбують.

Сюжет тримається на поступовому загостренні конфлікту: межа між роботою й особистим життям стирається, а те, що Міла бачить у чужих снах, починає впливати на її рішення, стосунки й безпеку. «Онейромантка» книга, у якій розслідування відбувається не лише на вулицях і в кабінетах, а й у внутрішніх лабіринтах свідомості — там, де правда не завжди має одне обличчя.

Чим глибше Міла занурюється у видіння, тим відчутнішим стає ризик: сни можуть затягнути так, що повернення вже не буде повним. Роман не поспішає розкривати карти, натомість підкидає деталі, які змінюють перспективу, і змушує сумніватися: хто маніпулює, хто бреше, а хто намагається вижити, ховаючись за маскою “допомоги”.

Це історія про жінку, яка звикла бути провідницею для чужих історій, але змушена захистити власну. І про те, як у часи зламу люди шукають легкі відповіді — та часто знаходять темряву, що вимагає плату.

Атмосфера, теми та стиль

Атмосфера роману щільна й тривожна: Україна початку 90-х відчувається не тлом, а живою стихією, де надія сусідить із хаосом, а віра в “надприродне” легко перетворюється на бізнес або зброю. Сни в цій історії — не прикраса, а механіка напруги: вони підсвічують приховані мотиви й підкидають образи, які важко забути.

Серед ключових тем — ціна дару, межі відповідальності, залежність від чужих історій, травма і відчуття контролю, що вислизає з рук. Тут багато психології: як люди виправдовують власні вчинки, як страх штовхає на зраду, як внутрішня самотність робить людину вразливою до маніпуляцій.

Стиль оповіді гостросюжетний: ритм пришвидшується разом із загрозою, а напруга будується через деталі, що повертаються в найнесподіваніший момент. Це читання, де “реальність” не завжди надійна, а найнебезпечніші підказки приходять тоді, коли ти засинаєш.

Для кого ця книга

• Для поціновувачів містики й трилерів, де головний інструмент розслідування — незвична здатність.
• Для читачів, яким близькі сюжети про таємниці минулого, інтриги й поступове розкриття правди.
• Для тих, хто любить атмосферу 90-х і історії про часи перелому, коли суспільство шукає опору в “чудесах”.
• Для фанатів психологічної напруги, де персонажі неоднозначні, а мотиви приховані до останнього.
• Для дорослої аудиторії 18+, якій цікава темна, емоційно насичена проза без спрощень.

Чому варто прочитати

«Онейромантка» поєднує захопливий сюжет із виразною ідеєю: інколи найстрашніше — не те, що ховається в темряві, а те, що ти змушений побачити й відчути всередині чужого сну. Роман тримає увагу завдяки чіткій інтригі навколо артефакта, але справжній магніт — у внутрішньому конфлікті Міли та в тому, як її дар змінює правила гри.

Ця історія дає сильний післясмак: хочеться обміркувати, де проходить межа між допомогою й використанням, між довірою й самообманом, між минулим і теперішнім. Якщо ви шукаєте українську гостросюжетну прозу з містичною оптикою та напругою, що наростає до останніх сторінок, «Онейромантка» стане влучним вибором для вечора, який непомітно перетвориться на ніч читання.