Дисклеймер: як і кожного порядного гуманітарія, мене лякає природничий нонфікшн. І якщо Річарда Докінза чи Джареда Даймонда ще почитати можна, то фізика-теоретика точно ні. Завдяки серіалу «Теорія великого вибуху» я знаю про існування бозона Гіґґза, але загалом після школи ми з фізикою як дисципліною домовилися не перетинатися.
Тож що мені, пропащому лірику, показала ця книжка:
1) У фізиці багато поезії. Недарма Вільчек щедро цитує Вільяма Блейка, Волта Вітмена і Омара Хайяма (а ще Людину-павука і печиво з передбаченнями). «Атоми співають пісню, яка виражає їхню душу у світлі», праця Бора — це «найвища форма музикальності у сфері думки», а Джон Вілер — «поет від теорії відносності».
2) Фізика вчить смирення, бо нагадує про реальний масштаб явищ природи. А втім і змалілим себе відчути не дасть, бо людина вміщає 10 000 000 000 000 000 000 000 000 000 атомів, тобто безліч світів.
3) Фізика стоїть на засадах комплементарності: «світ простий і складний, логічний і заплутаний, упорядкований і хаотичний». Не варто ускладнювати, бо принципів, які визначають, як влаштовано все довкола, усього чотири. Та спрощувати теж не слід, бо, за словами Ейнштейна, треба, щоб було максимально просто, але не простіше.
4) Фізики вивчають матерію, однак не принижують людину до рівня органічного явища. Відповідь на запитання «як конкретно з матерії постає свідомість» і що робить з білкових сполук людину, ймовірно, лежить десь на стику фізики й інших наук.
5) «Хай там який великий насправді Всесвіт, видимий Всесвіт наразі скінченний». Але «видимою» стає щоразу більша його частина, тож ми (ймовірно) ніколи не розумітимемо світ так добре як стародавні греки.
Якщо говорити практичніше, то з книжки можна дізнатися зокрема таке (список неповний):
— Як працює GPS?
— Як влаштовано радіовуглецевий метод?
— Який внесок у молоду науку про електрику зробив Бенджамін Франклін?
— З чого складаються нутрощі протона?
— Що саме робить великий адронний колайдер?
— Чим, імовірно, є темна матерія?
Дечого автор нам не скаже, наприклад, що таке антикварк, бо, як ми пам’ятаємо, ускладнювати не варто. І пообіцяє, що попереду на нас чекає багато цікавого, бо «сучасна картина світу неповна, незавершена і розвивається», тож кінця науки поки не буде.
Раджу прочитати цю книжку всім, хто більше не хоче почуватися самотньо на вечірці фізиків-теоретиків. На щастя, в тексті наведена цитата Річарда Фейнмана, яка витягне будь-кого з фізико-теоретичної халепи: «Думаю, можна сміливо сказати, що квантової механіки не розуміє ніхто».