Відгуки і рецензії читачів
26.07.2026
«Останні дівчата» Райлі Сейґер
Видавництво Старого Лева
Захопливий, кінематографічний та моторошний психологічний детективний трилер у класичному стилі, що читається на одному диханні. Цей роман як похід у кінотеатр на гарний саспенс - напруга, таємниці, неоднозначні персонажі та купа питань на які можна отримати відповіді лише з останніми сторінками.
Сюжет розповідає про Квінсі Карпентер, дівчину, яка у минулому пережила жорстоку різанину у «Сосновому котеджі» й стала відома як одна з «останніх дівчат», тих хто вцілів у схожих ситуаціях.
Про події кривавої ночі героїня майже нічого не пам’ятає і намагається жити нормальним життям- веде кондитерський блог, має приємного хлопця, а імʼя вбивці ніколи не вимовляє у голос.
Одного дня вона дізнається про смерть Лізі - однієї з вцілілих жінок. Перші докази вказують на самогубство, але пізніше виявляється що це було вбивство. Незабаром на порозі Квінсі зустрічає Сем, ще одну останню дівчину, яка хоче подружитися аби підтримувати й натомість мати підтримку людини яка її точно зрозуміє. Саманта привносить у життя Квінсі хаос й стверджує що треба відновити заблоковані спогади аби відпустити минуле й рухатися вперед. Жінка починає підозрювати, що подруга щось приховує, намагається нею маніпулювати й підбурює на необдумані вчинки… Крок за кроком сюжет веде до страшної та жорстокої правди, від якої вже не вдасться втекти…
Цей твір досліджує психологію жертви, амнезію, синдром уцілілого, медійне захоплення злочинами, шлях до відновлення, а також теми дружби, насилля, залежності, природи людської жорстокості, справедливості та довіри.
І хоча ще на першій половині здогадався «хто ж злодій» все одно отримав справжнє задоволення від читанки! Тож рекомендую усім любителям гостросюжетного жанру.
Моя оцінка 9/10
Видавництво Старого Лева
Захопливий, кінематографічний та моторошний психологічний детективний трилер у класичному стилі, що читається на одному диханні. Цей роман як похід у кінотеатр на гарний саспенс - напруга, таємниці, неоднозначні персонажі та купа питань на які можна отримати відповіді лише з останніми сторінками.
Сюжет розповідає про Квінсі Карпентер, дівчину, яка у минулому пережила жорстоку різанину у «Сосновому котеджі» й стала відома як одна з «останніх дівчат», тих хто вцілів у схожих ситуаціях.
Про події кривавої ночі героїня майже нічого не пам’ятає і намагається жити нормальним життям- веде кондитерський блог, має приємного хлопця, а імʼя вбивці ніколи не вимовляє у голос.
Одного дня вона дізнається про смерть Лізі - однієї з вцілілих жінок. Перші докази вказують на самогубство, але пізніше виявляється що це було вбивство. Незабаром на порозі Квінсі зустрічає Сем, ще одну останню дівчину, яка хоче подружитися аби підтримувати й натомість мати підтримку людини яка її точно зрозуміє. Саманта привносить у життя Квінсі хаос й стверджує що треба відновити заблоковані спогади аби відпустити минуле й рухатися вперед. Жінка починає підозрювати, що подруга щось приховує, намагається нею маніпулювати й підбурює на необдумані вчинки… Крок за кроком сюжет веде до страшної та жорстокої правди, від якої вже не вдасться втекти…
Цей твір досліджує психологію жертви, амнезію, синдром уцілілого, медійне захоплення злочинами, шлях до відновлення, а також теми дружби, насилля, залежності, природи людської жорстокості, справедливості та довіри.
І хоча ще на першій половині здогадався «хто ж злодій» все одно отримав справжнє задоволення від читанки! Тож рекомендую усім любителям гостросюжетного жанру.
Моя оцінка 9/10
02.10.2025
"Остання дівчина", - так прозивали дівчат, яким вдалось вибратись з різанини та залишитись живими після нападу. Таких дівчат в штаті було три. І одна з них помирає від суїциду. Чому вона це зробила? Вона ж вже вижила, вона залишилась єдина, кому вдалось боротись до кінця і вирватись, як можна вбити себе після того, як ти врятувалась? Досить цікава книга і не тривіальний сюжет. Голова героїня мене бісила своєю м'якотілістю та плином за течією, що вона піддавалась під поганий вплив та не намагалась якось врятувати себе. Сем взагалі мене так вибішувала, що я хотіла кричати в книжку, що вона падлюка. Але книга має викликати якісь емоції та дарувати враження, хоч іноді і трохи негативні, тому книга мені сподобалась. Я вболівала за головну героїню і хотіла, щоб вона розкрила очі та стала боротись за себе, та і чим закінчиться я стала підозрювати ще на початку. Також я згодна з тим, що забути погані події краще ніж пам'ятати їх в деталях, бо це додатковий стрес, але деякі речі варто пам'ятати. А ще я завжди дивувалась людям, які вміють так брехати, що не знаєш чи вірити самому собі, ось це страшно
02.04.2025
Останні дівчата виявилася для мене повним розчаруванням. Починала читати з інтересом, бо тема виживших після жахливих подій інтригуюча, і виглядало все обнадійливо, але дуже швидко цей інтерес згас. Книга надто затягнута - якось дійшла до 150-ї сторінки і зрозуміла, що можу просто прочитати фінал, не втративши нічого важливого. І справді, майже 200 сторінок посередині здаються зайвими, сюжет там майже не рухався.
Думаю що це один із тих трилерів, які більше розраховані на людей, що рідко читають цей жанр. Бо коли перечитуєш багато подібних історій, стаєш вимогливішим - хочеться чогось непередбачуваного, більш напруженого, продуманого. А тут цього, на жаль, не було. Атмосфера є, але замість напруги - просто розтягнутий сюжет.
Загалом, якщо ви тільки знайомитеся з жанром трилерів, книга може здатися цікавою. Але якщо ви багато читали в цьому напрямку, навряд чи вас здивує
Думаю що це один із тих трилерів, які більше розраховані на людей, що рідко читають цей жанр. Бо коли перечитуєш багато подібних історій, стаєш вимогливішим - хочеться чогось непередбачуваного, більш напруженого, продуманого. А тут цього, на жаль, не було. Атмосфера є, але замість напруги - просто розтягнутий сюжет.
Загалом, якщо ви тільки знайомитеся з жанром трилерів, книга може здатися цікавою. Але якщо ви багато читали в цьому напрямку, навряд чи вас здивує
15.09.2024
Ой, Останні дівчата — це просто рай для любителів трилерів і справжня насолода для тих, хто вже звик до того, що героїні постійно біжать у темний ліс, замість того, щоб подзвонити в поліцію. Але цього разу все трішки інакше, і знаєте що? Це працює!
Уявіть собі: головна героїня, Квінсі, була єдиною, хто вижив після кривавої бійні в лісі (вже цікаво, правда?), і тепер її називають "останньою дівчиною". Чудовий титул, якщо у вас є смак до трагедій і трохи самоіронії. Але виявляється, таких останніх дівчат кілька, і тут починається справжня гра: хтось вирішив нагадати їм усім, що минуле не так легко поховати. Ну, як завжди!
Квінсі — це персонаж, який тримає все під контролем. Точніше, думає, що тримає, поки її життя не починає розсипатися на очах, як пазл у вітряну погоду. І знаєте, я їй навіть трохи співчуваю, бо це ж трилер, а тут так просто не відкараскаєшся. Поки Квінсі намагається зберегти свій ідеальний образ на поверхні, темні хвилі її минулого вже готові її поглинути. І ось я сиджу, читаю і думаю: "Дівчино, краще б ти одразу звернулась до психотерапевта!" Але ж це було б занадто просто, правда?
А ще в нас тут є Сем — ще одна остання дівчина, яка явно дивиться на життя з таким самим цинізмом, як і я на свої понеділки. Її поява додає до сюжету вогню, і цей вогонь розгорається на повну. Дві дівчини з минулим, яке вони намагаються поховати, разом у котлі психозу і недовіри — що може бути краще для справжньої фанатки трилерів?
І хоча деякі повороти сюжету настільки гучні, що можна їх почути за кілька розділів до того, як вони трапляються, мені це чомусь зовсім не заважало. Це одна з тих книг, де ти знаєш, що тебе водять за ніс, але все одно насолоджуєшся кожним моментом цього процесу. Та й фінал! Він такий драматичний, що я, здається, на пару секунд затримала дихання, хоча, чесно кажучи, підозрювала, що буде щось подібне.
Останні дівчата — це чудова мішанина з усіх улюблених трилерних кліше, поданих так, що ти від цього тільки виграєш. Це той випадок, коли ти посміхаєшся, тримаючи книгу в руках, бо розумієш: так, це банально, але, блін, як же захоплює!
Уявіть собі: головна героїня, Квінсі, була єдиною, хто вижив після кривавої бійні в лісі (вже цікаво, правда?), і тепер її називають "останньою дівчиною". Чудовий титул, якщо у вас є смак до трагедій і трохи самоіронії. Але виявляється, таких останніх дівчат кілька, і тут починається справжня гра: хтось вирішив нагадати їм усім, що минуле не так легко поховати. Ну, як завжди!
Квінсі — це персонаж, який тримає все під контролем. Точніше, думає, що тримає, поки її життя не починає розсипатися на очах, як пазл у вітряну погоду. І знаєте, я їй навіть трохи співчуваю, бо це ж трилер, а тут так просто не відкараскаєшся. Поки Квінсі намагається зберегти свій ідеальний образ на поверхні, темні хвилі її минулого вже готові її поглинути. І ось я сиджу, читаю і думаю: "Дівчино, краще б ти одразу звернулась до психотерапевта!" Але ж це було б занадто просто, правда?
А ще в нас тут є Сем — ще одна остання дівчина, яка явно дивиться на життя з таким самим цинізмом, як і я на свої понеділки. Її поява додає до сюжету вогню, і цей вогонь розгорається на повну. Дві дівчини з минулим, яке вони намагаються поховати, разом у котлі психозу і недовіри — що може бути краще для справжньої фанатки трилерів?
І хоча деякі повороти сюжету настільки гучні, що можна їх почути за кілька розділів до того, як вони трапляються, мені це чомусь зовсім не заважало. Це одна з тих книг, де ти знаєш, що тебе водять за ніс, але все одно насолоджуєшся кожним моментом цього процесу. Та й фінал! Він такий драматичний, що я, здається, на пару секунд затримала дихання, хоча, чесно кажучи, підозрювала, що буде щось подібне.
Останні дівчата — це чудова мішанина з усіх улюблених трилерних кліше, поданих так, що ти від цього тільки виграєш. Це той випадок, коли ти посміхаєшся, тримаючи книгу в руках, бо розумієш: так, це банально, але, блін, як же захоплює!
25.04.2024
Головна героїня, Квінсі, намагається жити нормальним життям. Вона його більше вдає, ніж проживає.
Але так легше.
Легше, ніж згадувати все те, через, що вона пройшла. Постійно прокручувати страшні сцени в своїй голові. Та навіть це було б важко, бо її пам‘ять просто стерла всі події страшної ночі, коли її друзів було звірськи вбито, а вона вціліла.
І стала Квінсі - Останньою дівчиною. Їх таких три. Кожна вижила під час масових вбивств.
Але ось одна з Останніх дівчат, Лізі, наклала на себе руки, а інша, Сем, яка так довго переховувалася від журналістів та світу, раптово з‘являється на порозі квартири Квінсі.
І життя дівчини йде шкереберть, вона намагається докопатися до правди.
Що насправді сталося з Лізі?
Чому Сем вирішила вийти з підпілля саме зараз? Чому Квінсі їй не вірить? І що ж насправді сталося з нею та її друзями?
Трилери - цей той жанр, який я обожнюю дивитися у вигляді фільмів. І цю книгу можна було б дуже легко екранізувати. Дуже багато слешерів.
Я до останнього не могла зрозуміти що до чого.
Було по факту три претендента на роль маньяка, і фокус завжди зміщався між ними.
Мені сподобалося.
Але так легше.
Легше, ніж згадувати все те, через, що вона пройшла. Постійно прокручувати страшні сцени в своїй голові. Та навіть це було б важко, бо її пам‘ять просто стерла всі події страшної ночі, коли її друзів було звірськи вбито, а вона вціліла.
І стала Квінсі - Останньою дівчиною. Їх таких три. Кожна вижила під час масових вбивств.
Але ось одна з Останніх дівчат, Лізі, наклала на себе руки, а інша, Сем, яка так довго переховувалася від журналістів та світу, раптово з‘являється на порозі квартири Квінсі.
І життя дівчини йде шкереберть, вона намагається докопатися до правди.
Що насправді сталося з Лізі?
Чому Сем вирішила вийти з підпілля саме зараз? Чому Квінсі їй не вірить? І що ж насправді сталося з нею та її друзями?
Трилери - цей той жанр, який я обожнюю дивитися у вигляді фільмів. І цю книгу можна було б дуже легко екранізувати. Дуже багато слешерів.
Я до останнього не могла зрозуміти що до чого.
Було по факту три претендента на роль маньяка, і фокус завжди зміщався між ними.
Мені сподобалося.