Останні дівчата

Ой, Останні дівчата — це просто рай для любителів трилерів і справжня насолода для тих, хто вже звик до того, що героїні постійно біжать у темний ліс, замість того, щоб подзвонити в поліцію. Але цього разу все трішки інакше, і знаєте що? Це працює!

Уявіть собі: головна героїня, Квінсі, була єдиною, хто вижив після кривавої бійні в лісі (вже цікаво, правда?), і тепер її називають "останньою дівчиною". Чудовий титул, якщо у вас є смак до трагедій і трохи самоіронії. Але виявляється, таких останніх дівчат кілька, і тут починається справжня гра: хтось вирішив нагадати їм усім, що минуле не так легко поховати. Ну, як завжди!

Квінсі — це персонаж, який тримає все під контролем. Точніше, думає, що тримає, поки її життя не починає розсипатися на очах, як пазл у вітряну погоду. І знаєте, я їй навіть трохи співчуваю, бо це ж трилер, а тут так просто не відкараскаєшся. Поки Квінсі намагається зберегти свій ідеальний образ на поверхні, темні хвилі її минулого вже готові її поглинути. І ось я сиджу, читаю і думаю: "Дівчино, краще б ти одразу звернулась до психотерапевта!" Але ж це було б занадто просто, правда?

А ще в нас тут є Сем — ще одна остання дівчина, яка явно дивиться на життя з таким самим цинізмом, як і я на свої понеділки. Її поява додає до сюжету вогню, і цей вогонь розгорається на повну. Дві дівчини з минулим, яке вони намагаються поховати, разом у котлі психозу і недовіри — що може бути краще для справжньої фанатки трилерів?

І хоча деякі повороти сюжету настільки гучні, що можна їх почути за кілька розділів до того, як вони трапляються, мені це чомусь зовсім не заважало. Це одна з тих книг, де ти знаєш, що тебе водять за ніс, але все одно насолоджуєшся кожним моментом цього процесу. Та й фінал! Він такий драматичний, що я, здається, на пару секунд затримала дихання, хоча, чесно кажучи, підозрювала, що буде щось подібне.

Останні дівчата — це чудова мішанина з усіх улюблених трилерних кліше, поданих так, що ти від цього тільки виграєш. Це той випадок, коли ти посміхаєшся, тримаючи книгу в руках, бо розумієш: так, це банально, але, блін, як же захоплює!

Головна героїня, Квінсі, намагається жити нормальним життям. Вона його більше вдає, ніж проживає.
Але так легше.
Легше, ніж згадувати все те, через, що вона пройшла. Постійно прокручувати страшні сцени в своїй голові. Та навіть це було б важко, бо її пам‘ять просто стерла всі події страшної ночі, коли її друзів було звірськи вбито, а вона вціліла.
І стала Квінсі - Останньою дівчиною. Їх таких три. Кожна вижила під час масових вбивств.

Але ось одна з Останніх дівчат, Лізі, наклала на себе руки, а інша, Сем, яка так довго переховувалася від журналістів та світу, раптово з‘являється на порозі квартири Квінсі.
І життя дівчини йде шкереберть, вона намагається докопатися до правди.
Що насправді сталося з Лізі?
Чому Сем вирішила вийти з підпілля саме зараз? Чому Квінсі їй не вірить? І що ж насправді сталося з нею та її друзями?

Трилери - цей той жанр, який я обожнюю дивитися у вигляді фільмів. І цю книгу можна було б дуже легко екранізувати. Дуже багато слешерів.

Я до останнього не могла зрозуміти що до чого.
Було по факту три претендента на роль маньяка, і фокус завжди зміщався між ними.
Мені сподобалося.