Відгуки і рецензії читачів
21.05.2026
📝Га? Це все, друже? Це найкраще, на що ми здатні? Після мільйонів років еволюції ми зароджуємо дурні культи знаменитостей і живимо егоїзм маніяків, доки вони забирають наші гроші, грають нас у дупу, а тоді перерізають нам горлянки.
Так, «Останні дні» - це релігійний культ. Секта, що самознищилась у 1975 році, а її послідовники, включно з лідеркою Сестрою Кетрін, стали жертвами ритуального вбивства. Усі можливі очевидці подій, які до цього привели або вже давно мертві, або надто налякані, щоб про це говорити.
Лондонський режисер-документаліст Кайл Фрімен має цілком реальний шанс зʼясувати й показати світу, що насправді відбувалося всередині секти. Він відвідує місця й знайомиться з людьми, що колись були з нею повʼязані.
На кожній локації він помічає дещо… ненормальне.
Невілл дуже повільно та обережно відводить від слухових, зорових і навіть нюхових ілюзій, які легко можна пояснити цілком природніми процесами, до бентежного усвідомлення: тут щось є і воно готується напасти…
Одна думка, із закладених автором, особливо виразно читається в контексті горору: чим кривавіший монстр, тим відчайдушніше він прагне безсмертя
📝Ми шануємо нарцисів. Бо, можливо, найбільші зірки — це ті, хто пролив океани крові заради власного безсмертя. Диваки, які вважають себе безсмертними. Які думають, що вони — боги. Тирани — точно. Але ніколи не боги.
Лекція з історії ХХ століття у виконанні одного з ключових персонажів може здатися тут не дуже й доречною, зате як же вона вписується в картину усього, що відбувається!
Людина, що прагне жити вічно, неодмінно затопить світ кровʼю.
Кінцівка роману — епічна битва з нечистю —тому підтвердження.
Так, «Останні дні» - це релігійний культ. Секта, що самознищилась у 1975 році, а її послідовники, включно з лідеркою Сестрою Кетрін, стали жертвами ритуального вбивства. Усі можливі очевидці подій, які до цього привели або вже давно мертві, або надто налякані, щоб про це говорити.
Лондонський режисер-документаліст Кайл Фрімен має цілком реальний шанс зʼясувати й показати світу, що насправді відбувалося всередині секти. Він відвідує місця й знайомиться з людьми, що колись були з нею повʼязані.
На кожній локації він помічає дещо… ненормальне.
Невілл дуже повільно та обережно відводить від слухових, зорових і навіть нюхових ілюзій, які легко можна пояснити цілком природніми процесами, до бентежного усвідомлення: тут щось є і воно готується напасти…
Одна думка, із закладених автором, особливо виразно читається в контексті горору: чим кривавіший монстр, тим відчайдушніше він прагне безсмертя
📝Ми шануємо нарцисів. Бо, можливо, найбільші зірки — це ті, хто пролив океани крові заради власного безсмертя. Диваки, які вважають себе безсмертними. Які думають, що вони — боги. Тирани — точно. Але ніколи не боги.
Лекція з історії ХХ століття у виконанні одного з ключових персонажів може здатися тут не дуже й доречною, зате як же вона вписується в картину усього, що відбувається!
Людина, що прагне жити вічно, неодмінно затопить світ кровʼю.
Кінцівка роману — епічна битва з нечистю —тому підтвердження.
20.02.2026
«Останні дні» Адам Невілл
Видавництво Богдан
Химерний, лячний містичний психологічний трилер від майстра горору та саспенсу, автора химернії «Ритуал». Лавреат британської премії British Fantasy Award за найкращий роман жахів 2013 року.
Сюжет розповідає про документаліста Кайла Фрімена, що нині переживає скрутні часи - має купу боргів, відсутня нормальна робота. Аж тут йому пропонують зняти стрічку про скандальний культ, відомий як Храм Останніх Днів, що існував у 70-х, членів якого жорстоко вбили включно з очільницею Кетрін.
Його завдання дослідити паронормальну складову секти.
Разом із оператором вони за 11 днів мають відвідати локації 3 храмів культу - у Лондоні, Франції та Аризоні й взяти інтервʼю у свідків тих кривавих подій. Все починається як звичайне документальне фільмування тривожної історії про фанатизм але зовсім скоро Кайл стає свідком жахливих проявів чогось потойбічного, чогось що порушує віру у саму реальність.
У книзі порушуються теми віри, влади, релігії, маніпуляції, одержимості та природу зла.
Написано максимально атмосферно, гнітюче, лячно - саме так як вміє автор. Справжній кінематографічний саспенс що визиває сироти й змушує про всяк випадок увімкнути світло. На мій погляд трохи затягнуто, але тим не менш роман цікавий, моментами непередбачуваний й дійсно залишається у пам’яті. Якщо бажаєте полоскати свої нерви - треба читати твори цього письменника!)
Моя оцінка 8,5/10