Через всі частини читач спостерігає за воєнними діями, які розгортаються на різних континентах та в різних часах. Але всі вони напрочуд жорстокі і насправді їх причини доволі банальні. Вкінці ми розуміємо, що стали свідками простої боротьби двох найсильніших магів кожен з який керувався своїми думками та амбіціями незважаючи на те, що через них помирали тисячі людей. Ми бачимо шахову дошку, яка складається з одних пішаків, які майстерно розкладає невидима рука, яка в жодному разі не дає комусь зробити крок не в ту сторону. А якщо це все ж таки стається, то неслухняна фігура повинна покинути шахову дошку якнайшвидше. В саме це і стається з усіма, хто в кінці кінців не підкорюється.
Тому незважаючи на прекрасних персонажів, цікаві сюжетні повороти, широкомасштабні битви та ще багато позитивних подій - мені ця частина зовсім не сподобалась. Складалось таке відчуття, що всі персонажі в якийсь момент перестали довіряти своєму новому досвіду, а знову повернулись до свого старого світогляду. Тому що нічого не можна поміняти? Чи тому що саме до цього їх штовхав Баяз і всі чомусь вирішили, що так і має бути?
Дуже шкода, що вкінці більшість персонажів які мали свій компас правильності, закінчили свій шлях доволі буденно та не залишили нічого більшого. А на їх місце стали персонажі більш сірої моралі, які виглядають як маріонетки, котрі не скинуть з себе пута.
Усі три книги циклу, наче три сезони якогось якісного серіалу від HBO. Хоча на обкладинці другої книги ми бачимо образ Глокти, як би була екранізація, то окрім Крістофера Вольца я не знаю, ще когось, хто справився з такою харизматичною роллю.
Ай так Джо, ай молодець! В хорошому розумінні цього слова, я не знудився ні на мить, читаючи цей цикл. Скільки неочікуваних поворотів в сюжеті, арки героїв, та їх зростання та набування ваги, від ноунейма до короля, від каліки, якого всі попихають та зневажають, до наймогутнішої людини в Союзі. Та ще багато схожих сюжетних зростань персонажів, карколомних поворотів та сюрпризів, епічних файтів та вирішальних битв на Півночі та в серці Союзу з південцями.
Якщо Глокта - намбе ван, то згадайте Лоґена, ох і крутий персонаж!!! Суворий північанин, який входить в демонічний раш, та такий що берсеркам не снилось!! Це не просто непереможний чемпіон, це сам жнець смерті з півночі.
А Ферро? Вогінь жінка! Ціллю якої є лише помста поневолювачам. Гаряча кров півдня, яка кипить ненавистю до ворогів.
Джезаль і Вест, максимально розкриваються в останній частині, та так, що просто WOW!
Ну а Перший серед магів Баяз - то просто розрив. В кінці дід, все всім розжує доступно, що і по скільки, і хто він в біса такий в цій історії!
Останній аргумент короля розставляє всі крапки над і... у цій кривавій захопливій епічній сазі. РЕКОМЕНДУЮ