Відгуки і рецензії читачів
16.09.2025
Не прочитавши жодного твору Стівена Кінга, чомусь так віддано вірю йому, наче це той самий прекрасний сусід-дідусь, який пригощає восени грушами.
У чому історія?
А історія про Дівчинку з Морозивом, яка зникла. Про її старшу сестру. Про загадкового відлюдькуватого чоловіка, про жіночку з чихуахуа, про кішку і дочку. Але про все по черзі.
На початку книги ми зустрічаємо Теда — відлюдькуватого дивака, який живе в будинку із заколоченими вікнами. Він не має приятельських стосунків із сусідами, натомість диференціює їх за ознаками: жіночка з чихуахуа, чоловік з апельсиновим волоссям. Тед розповість нам, як його вважали підозрюваним у викраденні Дівчинки з Морозивом, як люди вибивали вікна його будинку і щораз, як він ставив нові, вибивали знову. Розповість про свою кішку Олівію, яка повсякчас розмовляє з ним і читає Біблію, про свою дочку Лорен, з якою він грається кілька днів на тиждень і якій каже, що виходити з будинку дуже небезпечно. Він буде розповідати про деталі всього свого життя, але у нас не буде відчуття, що ми читаємо відкриту книгу. Ні. Ми лише зазираємо у дірочку заколоченого вікна.
Ми також дізнаємося історію Ді. Побачимо минуле, яке привело до фрустраційного теперішнього, побачимо її страждання та маніакальне бажання все ж знайти докази і спіймати викрадача молодшої сестри. Підозрюваний був один. І Ді про нього знає. Саме тому селиться поряд із Тедом і спостерігає за ним з вікна — точно так само, як це робимо ми, слухаючи історії життя чоловіка.
Ми послухаємо думки Олівії. Дізнаємось про котячу віру у ГОСПОДА, про її читання Біблії, про скрегіт у вухах, який заважає їй жити, і про те, який насправді Тед поганий господар.
І за кожною з цих історій ми будемо відчувати таємницю. Щось не збігається, щось дивує, щось відштовхує від цих історій. Але що саме? Тед — вбивця? І до яких богів у лісі Тед приходить ночами? Як довго буде спостерігати Ді? І що це в біса за скрегіт у вухах Олівії?
Зазвичай, якщо я цього захочу, то можу прочитати книгу за добу, максимум за дві. Це якщо уявити, що у мене вільний від усього день і я від ранку до вечора читаю конкретну книгу. Саме цю мені хотілося смакувати. Кожну сторіночку, кожну історію, кожну здогадку, що ж буде відбуватися. Протягом всього читання у мене було враження, що я наче знаю розв'язку, просто спостерігаю за подіями й мені було цікаво, як саме Ді прийде до якихось висновків. Але ця книга — суцільний обман. Не майте очікувань, вони все одно не справдяться :)
Це була перша моя книга в жанрі горор, але я б не сказала, що мені було страшно чи якісь події викликали у мене неприємні відчуття. Це історія-загадка, розв'язка якої невідворотно чекатиме в кінці книги, але читач має прийти до неї крізь доволі густі терни.
У процесі читання можуть бути відчуття, що авторка перемудрувала. Або не дотягнула. Або навпаки, перегнула палицю і все здаватиметься неправдоподібним. Фактом залишається те, що ця книга вас затягне. І буде повільно тягнути за ниточку аж до кінця. А це приємні відчуття.
У чому історія?
А історія про Дівчинку з Морозивом, яка зникла. Про її старшу сестру. Про загадкового відлюдькуватого чоловіка, про жіночку з чихуахуа, про кішку і дочку. Але про все по черзі.
На початку книги ми зустрічаємо Теда — відлюдькуватого дивака, який живе в будинку із заколоченими вікнами. Він не має приятельських стосунків із сусідами, натомість диференціює їх за ознаками: жіночка з чихуахуа, чоловік з апельсиновим волоссям. Тед розповість нам, як його вважали підозрюваним у викраденні Дівчинки з Морозивом, як люди вибивали вікна його будинку і щораз, як він ставив нові, вибивали знову. Розповість про свою кішку Олівію, яка повсякчас розмовляє з ним і читає Біблію, про свою дочку Лорен, з якою він грається кілька днів на тиждень і якій каже, що виходити з будинку дуже небезпечно. Він буде розповідати про деталі всього свого життя, але у нас не буде відчуття, що ми читаємо відкриту книгу. Ні. Ми лише зазираємо у дірочку заколоченого вікна.
Ми також дізнаємося історію Ді. Побачимо минуле, яке привело до фрустраційного теперішнього, побачимо її страждання та маніакальне бажання все ж знайти докази і спіймати викрадача молодшої сестри. Підозрюваний був один. І Ді про нього знає. Саме тому селиться поряд із Тедом і спостерігає за ним з вікна — точно так само, як це робимо ми, слухаючи історії життя чоловіка.
Ми послухаємо думки Олівії. Дізнаємось про котячу віру у ГОСПОДА, про її читання Біблії, про скрегіт у вухах, який заважає їй жити, і про те, який насправді Тед поганий господар.
І за кожною з цих історій ми будемо відчувати таємницю. Щось не збігається, щось дивує, щось відштовхує від цих історій. Але що саме? Тед — вбивця? І до яких богів у лісі Тед приходить ночами? Як довго буде спостерігати Ді? І що це в біса за скрегіт у вухах Олівії?
Зазвичай, якщо я цього захочу, то можу прочитати книгу за добу, максимум за дві. Це якщо уявити, що у мене вільний від усього день і я від ранку до вечора читаю конкретну книгу. Саме цю мені хотілося смакувати. Кожну сторіночку, кожну історію, кожну здогадку, що ж буде відбуватися. Протягом всього читання у мене було враження, що я наче знаю розв'язку, просто спостерігаю за подіями й мені було цікаво, як саме Ді прийде до якихось висновків. Але ця книга — суцільний обман. Не майте очікувань, вони все одно не справдяться :)
Це була перша моя книга в жанрі горор, але я б не сказала, що мені було страшно чи якісь події викликали у мене неприємні відчуття. Це історія-загадка, розв'язка якої невідворотно чекатиме в кінці книги, але читач має прийти до неї крізь доволі густі терни.
У процесі читання можуть бути відчуття, що авторка перемудрувала. Або не дотягнула. Або навпаки, перегнула палицю і все здаватиметься неправдоподібним. Фактом залишається те, що ця книга вас затягне. І буде повільно тягнути за ниточку аж до кінця. А це приємні відчуття.
10.03.2025
Останній дім на безпечній вулиці - це книга, яку я свого часу проігнорувала через велику кількість негативних відгуків. Але зрештою щось у ній мене зачепило, і я вирішила дати їй шанс. І, чесно кажучи не пошкодувала, ну майже.
Це справді нетиповий психологічний трилер, який будується на повній непередбачуваності. Важливо підходити до нього з правильними очікуваннями: якщо ви сподіваєтесь на динамічний сюжет або класичний детектив, ця книга може вас розчарувати. Вона працює зовсім інакше - створює дивне, майже гнітюче відчуття, а головне, до останнього не дає зрозуміти, що відбувається.
Моментами читати було важко. Приблизно на середині книги виникло сильне бажання просто перегорнути сторінки до фіналу і дізнатися, в чому ж суть. Але добре, що я цього не зробила - бо розв’язка справді варта того, щоб дочитати до неї.
Загалом, якщо вам подобаються психологічні трилери з незвичайною атмосферою, рекомендую. Але якщо ви шукаєте традиційний хорор або щось більш класичне в жанрі трилера - краще обрати іншу книгу
Це справді нетиповий психологічний трилер, який будується на повній непередбачуваності. Важливо підходити до нього з правильними очікуваннями: якщо ви сподіваєтесь на динамічний сюжет або класичний детектив, ця книга може вас розчарувати. Вона працює зовсім інакше - створює дивне, майже гнітюче відчуття, а головне, до останнього не дає зрозуміти, що відбувається.
Моментами читати було важко. Приблизно на середині книги виникло сильне бажання просто перегорнути сторінки до фіналу і дізнатися, в чому ж суть. Але добре, що я цього не зробила - бо розв’язка справді варта того, щоб дочитати до неї.
Загалом, якщо вам подобаються психологічні трилери з незвичайною атмосферою, рекомендую. Але якщо ви шукаєте традиційний хорор або щось більш класичне в жанрі трилера - краще обрати іншу книгу
02.01.2025
Катріона Ворд «Останній дім на безпечній вулиці»
Психологічний трилер (2023)
«Адже ті, хто вижив попри всі негаразди, завжди прагнуть лиш добра»
Дивно, незвично та неймовірно захопливо…
В останньому домі на глухій вулиці у занедбаному будиночку живе Тед Баннерман, його донька Лорен та домашня кицюня Олівія. Його підозрювали у зникненні «Дівчинки з морозивом», яка пропала десятиліття назад, а її тіла так і не знайшли. І ще Даліла, або просто Ді – сестра зниклої, уже декілька років вистежує потенційного викрадача і тепер вона підозрює Теда.
Видається, що в цій історії все надзвичайно просто.
Ми бачимо схибленого викрадача, його доньку-каліку і загнану до відчаю старшу сестру, що прагне нарешті розставити всі крапки над «і». Але чому, до біса, киця Олівія розмовляє і думає (дивно, не правда ж)? Чому дівчинка Лорен хоче вирватися на волю від свого батька з яким лиш проводить вихідні (він дійсно псих)? Чому Тед прагне нарешті сходити на побачення (чи можливо знайти нову жертву)? І що це за «мамині боги» зариті у березовій гущавині?
Однак неймовірна та до дідька дивна історія створена авторкою розплутується поступово. Ми крок за кроком та досить плутано дізнаємося про химерні уривки з минулого героїв. Їхні життя, мов те тріснуте дзеркало, видає спотворене відображення. І де справжня дійсність, кривавий шматок минулого чи божевільне сьогодення – досить важко розібрати.
Проте, ця нелегка та безумна подорож на останніх сторінках оповіді однозначно розірве на шматки ваші очікування. Ця неймовірно болюча історія про жорстоке насильство, огидне божевілля та украдене дитинство (чи ціле життя) переверне з ніг на голову ваше звичне сприйняття. Бо доводити до безжального болю так, як найближчі нам люди не може ніхто…
Психологічний трилер (2023)
«Адже ті, хто вижив попри всі негаразди, завжди прагнуть лиш добра»
Дивно, незвично та неймовірно захопливо…
В останньому домі на глухій вулиці у занедбаному будиночку живе Тед Баннерман, його донька Лорен та домашня кицюня Олівія. Його підозрювали у зникненні «Дівчинки з морозивом», яка пропала десятиліття назад, а її тіла так і не знайшли. І ще Даліла, або просто Ді – сестра зниклої, уже декілька років вистежує потенційного викрадача і тепер вона підозрює Теда.
Видається, що в цій історії все надзвичайно просто.
Ми бачимо схибленого викрадача, його доньку-каліку і загнану до відчаю старшу сестру, що прагне нарешті розставити всі крапки над «і». Але чому, до біса, киця Олівія розмовляє і думає (дивно, не правда ж)? Чому дівчинка Лорен хоче вирватися на волю від свого батька з яким лиш проводить вихідні (він дійсно псих)? Чому Тед прагне нарешті сходити на побачення (чи можливо знайти нову жертву)? І що це за «мамині боги» зариті у березовій гущавині?
Однак неймовірна та до дідька дивна історія створена авторкою розплутується поступово. Ми крок за кроком та досить плутано дізнаємося про химерні уривки з минулого героїв. Їхні життя, мов те тріснуте дзеркало, видає спотворене відображення. І де справжня дійсність, кривавий шматок минулого чи божевільне сьогодення – досить важко розібрати.
Проте, ця нелегка та безумна подорож на останніх сторінках оповіді однозначно розірве на шматки ваші очікування. Ця неймовірно болюча історія про жорстоке насильство, огидне божевілля та украдене дитинство (чи ціле життя) переверне з ніг на голову ваше звичне сприйняття. Бо доводити до безжального болю так, як найближчі нам люди не може ніхто…
24.10.2024
Час і себе зарахувати до довжелезного списку тих, хто повівся на примітку «Стівен Кінг радить».
Я, певна річ, очікувала на містику й жахи, а отримала натомість когнітивний дисонанс у вигляді балакучої кицьки, зображеної без натяку на алегорію, кремезного зарізяки, що любить підгодовувати пташок і тендітної дівчини, одержимої помстою.
Усі персонажі здатні на страшні вчинки й бережуть ще страшніші таємниці.
«Це так страшно - мати багато облич. Звідки тоді знати, хто ти такий?»
Це я до того, що тут усе не так, як здається на перший погляд.
Історія маленької дівчинки, що безслідно зникла 11 років тому, ставить сюжет на детективну колію.
Виявляється, що Лулу була не першою зниклою дитиною, але, чомусь, стала останньою. За роки, що сплинули з того часу, слідство нікуди не просунулось, тож старша сестра дівчинки, Ді (або Діді), бере справу в свої руки й поселяється в моторошному будинки в кінці химерної вулиці,по сусідству з диваком Тедом, який (Ді переконана) має стосунок до зникнення дитини.
Ближче знайомство з героями розкриває ще один аспект сюжету - психологічний. Тут без подробиць.
Скажу тільки, що розвʼязка дуууже неочікувана.
Це було бридко, моторошно, трохи лячно і страшенно цікаво.
Дідо Кінг не дарма радив
Я, певна річ, очікувала на містику й жахи, а отримала натомість когнітивний дисонанс у вигляді балакучої кицьки, зображеної без натяку на алегорію, кремезного зарізяки, що любить підгодовувати пташок і тендітної дівчини, одержимої помстою.
Усі персонажі здатні на страшні вчинки й бережуть ще страшніші таємниці.
«Це так страшно - мати багато облич. Звідки тоді знати, хто ти такий?»
Це я до того, що тут усе не так, як здається на перший погляд.
Історія маленької дівчинки, що безслідно зникла 11 років тому, ставить сюжет на детективну колію.
Виявляється, що Лулу була не першою зниклою дитиною, але, чомусь, стала останньою. За роки, що сплинули з того часу, слідство нікуди не просунулось, тож старша сестра дівчинки, Ді (або Діді), бере справу в свої руки й поселяється в моторошному будинки в кінці химерної вулиці,по сусідству з диваком Тедом, який (Ді переконана) має стосунок до зникнення дитини.
Ближче знайомство з героями розкриває ще один аспект сюжету - психологічний. Тут без подробиць.
Скажу тільки, що розвʼязка дуууже неочікувана.
Це було бридко, моторошно, трохи лячно і страшенно цікаво.
Дідо Кінг не дарма радив
06.02.2024
Останній дім на безпечній вулиці - Катріона Ворд. Оце було неочікуванно, класно і тривожно. Книга тримала в напруженній з першої до останньої сторінки. Мої припущення щодо описаних подій мінялись практично кожні десять сторінок, а ступінь відрази та здивування постійно коливалась десь в межах від "я цього не буду читати" до "ну добре ще терпимо". Я практично відчувала як мої мізки намагаються переварити все те що відбувалось на сторінах книги. Раджу всім любителям триллерів які думають, що їх неможливо вразити чи здивувати.
Одинадцять років тому на озері зникла маленька дівчинка. Її так і не знайшли. Поліція вже трохи підзабила на пошуки але її старша сестра Ді, до цих пір не опустила рук і продовжує власне розслідування. Біля того ж озера, в занедбаному будинку із забитими фанерою вікнами,, живе дивак. Чоловік опікується донькою та кішкою проте поведінку має не зовсім адекватну. Він сумлінно відвідує лікаря психіатра але щось ці відвідини не дають потрібного йому результату... Всі докази, що зібрала сестра зниклої дівчинки, приводять її, до цього чоловіка і його будинку. Невже вже скоро вона зможе знайти відповідь на питання, що мучить її вже більше 10 років, що ж сталось того літнього дня з її сестрою?
Одинадцять років тому на озері зникла маленька дівчинка. Її так і не знайшли. Поліція вже трохи підзабила на пошуки але її старша сестра Ді, до цих пір не опустила рук і продовжує власне розслідування. Біля того ж озера, в занедбаному будинку із забитими фанерою вікнами,, живе дивак. Чоловік опікується донькою та кішкою проте поведінку має не зовсім адекватну. Він сумлінно відвідує лікаря психіатра але щось ці відвідини не дають потрібного йому результату... Всі докази, що зібрала сестра зниклої дівчинки, приводять її, до цього чоловіка і його будинку. Невже вже скоро вона зможе знайти відповідь на питання, що мучить її вже більше 10 років, що ж сталось того літнього дня з її сестрою?
22.01.2024
Одна із книг, які складаються з двух частин: спочатку ти не зовсім розумієш, що відбувається, а потім знаходишся в стані постійного шоку, бо зрозумів, що до чого. Ця історія мене вразила якраз такими от сюжетними поворотами, змінами ролей і тим, як майстерно автор грає з читацькими емоціями. Якщо на якійсь сторінці ви будете ненавидіти Теда, а потім так само палко ненавидіти Ді - це нормально, така вже ця книга.
Окремо хочу відзначити вдало прописані деталі середовища та описи місць, які додають глибини і реалізму уявленням про життя персонажів. Дуже хотілося б порадити людям не кидати книгу на 50 чи 100 сторінці. Можливо вона починається нудно, але фінал повністю вивітрює із голови це відчуття. Більш того, саме початок і методичне і дуже детальне знайомство з Тедом робить фінал таким класним. Дайте цій книзі шанс.
"Безпечний дім на останній вулиці" - це книга, яка захоплює ваше уявлення і не відпускає до останньої сторінки. Я рекомендую її всім, хто любить напружені трилери з глибоким емоційним змістом та вдалими характерами.
Окремо хочу відзначити вдало прописані деталі середовища та описи місць, які додають глибини і реалізму уявленням про життя персонажів. Дуже хотілося б порадити людям не кидати книгу на 50 чи 100 сторінці. Можливо вона починається нудно, але фінал повністю вивітрює із голови це відчуття. Більш того, саме початок і методичне і дуже детальне знайомство з Тедом робить фінал таким класним. Дайте цій книзі шанс.
"Безпечний дім на останній вулиці" - це книга, яка захоплює ваше уявлення і не відпускає до останньої сторінки. Я рекомендую її всім, хто любить напружені трилери з глибоким емоційним змістом та вдалими характерами.