Після прочитання «Колеса часу» Джордана Роберта (плюс за спиною вже був теж чималий і, на мій погляд, досить непоганий цикл «Меч істини»), почав шукати щось подібне, щось таке ж епічне, і тільки тоді звернув увагу на те, що співавтором останніх 3-х книг колеса був якийсь Сандерсон. Не дивлячись на те, що останні частини КВ були написані саме ним, хоча і за чернетками покійного Джордана, епопея від цього не стала гіршою. Швидше — навпаки: акцент перенісся нарешті на головних героїв, численні другорядні сюжетні лінії пообрубувалися (або, якщо хочете, логічно завершилися), сюжет нарешті зрушив з місця і став більш динамічним. Загалом, мені завершальні частини сподобалися, навіть дуже.
У підсумку вирішив подивитися, чим ще цей автор радував читачів, і натрапив на «Останню Імперію».
Сподобалася назва, та й за обсягом вона менша, ніж книги «Хронік буресвітла», вирішив взятися спочатку за неї — і не пошкодував. Світ ми бачимо в основному очима 2-х героїв — Келсьє— знаменитого злодія, який одного разу зробив зухвалу спробу пограбування самого Пана Всевладяря, бога в їхньому світі, керуючись більше незгодою з методами його правління, ніж меркантильними інтересами, за що і потрапляє в Ями Гатсіна, і дрібної злодійки, молодої дівчини — Вен, яка росте, відкривається і поступово переосмислює світ, починає дивитися на нього іншими очима.
Харизматичність Келсьє, його вічний оптимізм і сила волі рухатися вперед незважаючи на невдачі не можуть залишити читача байдужим. Хоча у нього є команда кращих у своїй справі професіоналів, які погодилися втілити в життя найбожевільніший план в історії, єдиним, хто не сумнівається в його можливості, є він. Хоча більшу частину часу ми дивимося на світ очима Вен (в оригіналі - Він), а не Келсьє, «Остання імперія» — книга більше про останнього. Думка про роль особистості в історії добре простежується на прикладі цієї книги.
Історія Келсьє жива, навіть зворушлива. Як це: страждати від невпевненості в своїй коханій, знати, що твоя ж команда вважає тебе божевільним, яким рухають в першу чергу бажання слави і грошей, а також жага помсти, і все рівно йти до призначеної мети, протистоячи могутньому правителю-людожеру, все ж ведучи інших за собою? Про це ви дізнаєтеся, прочитавши цю чудову книгу.
У ній є все: цікаві персонажі, цілісна і логічна, можна сказати, унаучнена система магії, динамічний і цікавий сюжет, своєрідний і самобутній світ. Кінцівка мене вразила до глибини душі. П
люс ще потрібно віддати належне автору — такого яскравого опису поєдинків, як тут, я не зустрічав більше ніде. Екшн автору вдається чудово.
На мій погляд — одна з найкращих книг у жанрі фентезі. Раджу до прочитання!
Радив би кожному поціновувачу епічного та/або героїчного фентезі, а загалом - і всім, хто любить якісну літературу, яка не тільки розважить, а й змусить замислитися над важливими речами. Видавництво "Небо" гарно почаклувало над оформленням, видання містить чудові ілюстрації, тож читач отримає додаткову естетичну насолоду від даної книги.
Так ось, про що ж тут йдеться: Всесвіт, у якому владу захопив могутній імператор - пан Всевладар, і тримає її протягом багатьох століть, а люди розділені на дворян та їх рабів - скаа, яких можуть вбити за будь-яку провинність. В цьому світі вже давно немає зелених дерев та квітів, червоне сонце палить землю, а з неба сипе попіл. Чи є шанс щось змінити в імперії, де люди абсолютно пригнічені та змирились зі своєю долею?
В цьому всесвіті дуже цікаві закони магії, колись пан Всевладар подарував дворянству магічні здібності, які проявляються, якщо ти спалюєш той чи інший метал, саме тому дворянам заборонено спати з рабинями, щоб алломантія не передалась простолюду, але коли впливові люди звертали увагу на правила?
Впродовж книжки ми будемо спостерігати за групою злодіїв-скаа, які планують повстання проти Останньої Імперії, і за нашою головною героїнею - Вен, яку прийняли в цю групу не знаючи, до чого це може привести. А ще тут буде любовна лінія, яка дуже вплине на сюжет.
Це класичне фентезі, з дуже детально прописаним світоустроєм та увагою до деталей. Мене повністю захопила ця історія, я відчула її на собі і пережила всі події разом з героями. Це було просто неймовірно, ставлю цьому твору тверду десяточку)
Деякі важливі сюжетні ходи дійсно досить легко передбачити, але книжка бере не цим, а тонкими роздумами про те, чого не вистачає людям для того щоб піднятись. Вона підкупляє розповідями про багато забутих релігій, які все ще пам'ятають Хранителі. Вона бере довірою, якою Келсье щедро обділює кожного учасника їх навіженої групи, яка насмілилась змінити навколишній устрій.
Незважаючи на те, що події розвиваються досить повільно, кожен встигає відкрити для себе якісь незначні деталі які потім будуть розкриті (або навпаки залишаться таємницею до наступної частини). А також дізнатись які саме події привели персонажів на цей шлях, чому вони ненавидять Пана Всевладаря (який став для більшості чимось на кшталт божества).
Не можу сказати, що кінцівка мене розчарувала, але я все ж таки не побачила в Келсье якогось духовного лідера, яким він став для ска. Як на мене, то Вен набагато більше на це заслуговувала.