Остання колонія. Історія про вигнання, справедливість і колоніальну спадщину Британії

«Остання колонія. Історія про вигнання, справедливість і колоніальну спадщину Британії» Філіпа Сендса — документальна книжка про примусове виселення мешканців архіпелагу Чагос. Міжнародний юрист веде історію за двома лініями. Він розповідає про Лізебі Елізе, яка втратила дім на острові Перос-Баньйос, і пояснює, як справа архіпелагу дійшла до Міжнародного суду ООН.

Лізебі Елізе й відокремлення Чагосу від Маврикію

У 1965 році Велика Британія відокремила архіпелаг від Маврикію. На Дієго-Гарсії створили військову базу США, а мешканців островів примусово виселили. Елізе чекала першу дитину, коли їй довелося залишити острів. Її особиста історія відкриває книжку вже з Гааги. Судді чують запис, у якому Елізе пояснює, чому хоче повернутися туди, де поховані її дідусь і бабуся. Після засідання вона запитує Сендса, чому шлях до суду тривав так довго. Від цього запитання автор повертається до витоків міжнародних правил деколонізації.

Від Статуту ООН до слухань у Гаазі

Сендс починає цей відступ із виступу американського дипломата Ральфа Банча 1945 року й простежує, як у Статуті ООН з’явився розділ про несамоврядні території. Далі він показує, чому на слуханнях 2018 року важили обставини, за яких Маврикій здобував незалежність. Юрист представляв Маврикій і описує, як готувалися аргументи, що саме розглядав суд і яке місце в слуханнях посіла розповідь Елізе.

Книжка дає змогу простежити, як особисте свідчення входить у справу про наслідки колоніальної політики. Вона підійде читачам документальної прози, яким цікаві перебіг міжнародних слухань і зв’язок юридичних формулювань із життям людей, що втратили дім.