Це класичне фентезі. Мені чимось трішки було схоже на «Гобіта» Толкіна. Я б назвала його подорожнім, пригодницьким фентезі, коли є герої, які подорожують і мають пройти певний шлях, щоб досягти своєї мети. Ось так і тут було.
Однорожка, яка залишилась сама, вирушає на пошуки свого племені, яке пропало безвісти. Вона не знає навіть, чи живі інші однороги, але якесь сильне почуття спонукає її покинути знайомі краї та піти в невідомість. Подорожуючи, Однорожка знаходить нових друзів, але також і ворогів, втрапляє у небезпечні ситуації, але й знаходить нові можливості та відкриває незвідані для неї почуття.
Мені сподобалось, як книга написана. Я б навіть сказала, що тут поетична мова, дуже багато порівнянь, зворотів, описів. Дуже лірично, емоційно. У книзі також багато балад, віршів і поезій. Книга зовсім невелика, але я читала її кілька днів, тому що цей текст треба смакувати, а глибину твору — досліджувати. Думаю, що варто було б навіть перечитати колись цю книгу, щоб зрозуміти її краще.
Адже автор додає у книгу багато відсилок до інших романів, людей, історичних постатей, легенд. І це все переплітається і творить нові образи та ідеї. Інколи деякі алюзії та трактування інших романів було важко зрозуміти, бо я не читала їх або вони просто складні для мене були💡 книга розглядає такі теми як героїзм, пошук свого місця, ідентичність, кохання тощо.
Ця історія одна зі 100 кращих фентезі-романів усіх часів за версією Time. Я можу зрозуміти, чому так, адже в цій книзі багато символізму, вона глибока і філософська, змушує задуматися. Але її не легко зрозуміти та усвідомити.
Я все ж таки люблю більш динамічне фентезі, в основі якого закладено більше сюжетних поворотів, подій та дій героїв, аніж подорожі героїв та філософія. Саме тому особисто для мене ця книга не стала дуже цікавою та захопливою. Інколи я трішки нудилась і хотіла, щоб події прискорились. Хоча в цілому — мені сподобалось читати історію. Вона залишала по собі теплі почуття, і відчуття казковості. Але й суму теж.
👉У книзі також є невелике доповнення до книги — «Два серця». Його розмір навіть менше ста сторінок, але почитати його було цікаво також, адже в цій повісті як раз розкривається доля інших героїв, які стали для Однорожки друзями.
Але не дайте обкладинці себе обдурити. Здається, зараз буде легка чарівна історія з дивами, блискітками й щасливим фіналом. Але вже за кілька сторінок казка обертається на притчу про життя, втрату і пошук себе.
У центрі — історія єдиної Одноріжки, яка вирушає в дорогу, аби з’ясувати, куди зникли інші однороги. Подорож поступово змінює її, змушує сумніватися у власній сутності й шукати відповіді там, де їх, здається, немає.
Разом з нею ми знайомимося з химерними супутниками: Шмендріком, чаклуном, якому магія підкоряється не завжди; Моллі Гру, жінкою, що мріяла про диво все життя, але зустріла його надто пізно; і Принцом Ліром — незграбним, проте здатним на щиру відданість. А ще — з Червоним Биком, могутнім втіленням зла й влади.
Ця книга не обіцяє карколомних пригод. Вона повільна й задумлива, але якщо дозволити їй увійти у ваше серце — вона залишиться там назавжди.
А ще в книзі, окрім основної історії, є додаткова повість «Два серця», де читач має шанс ще раз зустріти знайомих героїв і дізнатись завершення цієї пригоди.
Все те ви знайдете поміж рядків, а от сама історія про Однорожку, яка буда останньою з однорогів. І саме їй випала нагода знайти своїх і визволити із-під копит та рогів ворога, що тримає їх ув'язненими в невідомомому нікому місці. На своєму шляху вона знайде тих, хто стане вірними друзями, тими хто буде гртовий на все заради неї. Але одна непередбачувана обставина переверне все з ніш на голову і поставить їх мету під загрозу, хоча й саме це покаже Однорожці інше життя, наповнить її відчуттями, подарує їй найсвітліше відчуття яке може пізнати дише людина, і саме це і дасть їй силу боротися із ворогом, що тримає інших однорогів ув'язненими.
Також ми знайомимося із королем Ліром, із його непростим життям, обов'язками які він змушений виконувати і з найбільшою пожертвою його життя, що не пройшла безслідно, а поселила в його душі смуток і тугу.
В цій історії не буде хеппі енду, вона як і реальне життя із гіркото і розумінням що інколи нам приходиться жертвувати найціннішим в нашому житті. Ми бачимо що інколи краще героїчна смерть, аніж скніння в забутті у власній кімнаті.
Хоча я не отримала жодного захоплення від історії, та все ж вона була сильною в плані думок та посилу.