Відгуки і рецензії читачів
21.10.2025
це було дуже правильним рішенням — почати читати цю книжку одразу після моральної м'ясорубки у вигляді «дому на краю світу», бо з перших сторінок я видихнула і просто полетіла на хвилі сюжету і смішних ситуацій, які траплялися з оґаст та її компашкою. і це виявилася така легка, наповнена теплом, історія з присмаком детективу і трошки драми.
сюжет знайомить нас з молодою дівчиною оґаст, яка тільки-но переїхала до нью-йорку, знайшла житло і купку дивних (мега харизматичних і зовсім не стрейт) сусідів, роботу в забігайлівці і намагається з усім цим якось впоратися. її мати буквально одержима пошуками давно зниклого дядька, через що оґаст виросла дуже спостережливою і має такі собі детективні навички. вже у новому місті вона випадково зустрічає в метро дівчину, джейн, — виглядає та ніби щойно вийшла з рок-концерту 70-х, має дивні звички і неймовірну харизму. здається, це попадання в самісіньке серце, бо іскри між цими двома летять ледь не з першого погляду.
але все не могло бути так легко, бо джейн дійсно з 70-х і застрягла на гілці метро у конкретному потязі. отак і починається їх історія кохання: з пролитої кави у вагоні метро і червоного шарфика.
що ви побачите у цьому метро-ромкомі (вислів вигадали самі автори?)? динамічний сюжет, в якому є кілька цікавих ліній, троп знайдена родина (ооо, яка ж в них кайфова і різноманітна компанія!), боротьбу за права ЛГБТ+ спільноти з історичними відсилками, прийняття і пошуки себе, купу купезну взаємопідтримки, характерних персонажів і своєрідні подорожі у часі. а ще тут ледь не 97% персонажів квір і це так гарно репрезентує і висвітлює різноманітність спектру.
другорядних персонажів я обожнюю не менше, ніж головних, їх тут багато (моїм улюбленим все ще є драґ-квін енн, яка вдень бухгалтер ісайя?) і всі вони частинка міста в якому головна героїня намагається знайти собі місце. і за цим так цікаво спостерігати, як кожен з персонажів розкривається і ми просто в один момент сидимо на вечірці з драґ-шоу, а в інший влаштовуємо спіритичний сеанс, аби дізнатися, чи романтичний інтерес раптом не привид.
беззаперечний плюс ромкомів — попри певні негаразди, усі лишаються щасливими і ми знаємо, що зрештою все буде добре. але навіть пори це тут є моменти в яких я сиділа і думала, що кінець буде поганим і цю ситуацію вже ніщо не виправить. драми тут вистачає, як і напружених і чуттєвих моментів.
ця історія чудова, бо дозволяє на кілька годин зануритися з головою в життя інших людей та іншого міста, вона відволікає, смішить, змушує вірити в щиру дружбу і кохання. і вона розкриває безліч дуже важливих тем.
сюжет знайомить нас з молодою дівчиною оґаст, яка тільки-но переїхала до нью-йорку, знайшла житло і купку дивних (мега харизматичних і зовсім не стрейт) сусідів, роботу в забігайлівці і намагається з усім цим якось впоратися. її мати буквально одержима пошуками давно зниклого дядька, через що оґаст виросла дуже спостережливою і має такі собі детективні навички. вже у новому місті вона випадково зустрічає в метро дівчину, джейн, — виглядає та ніби щойно вийшла з рок-концерту 70-х, має дивні звички і неймовірну харизму. здається, це попадання в самісіньке серце, бо іскри між цими двома летять ледь не з першого погляду.
але все не могло бути так легко, бо джейн дійсно з 70-х і застрягла на гілці метро у конкретному потязі. отак і починається їх історія кохання: з пролитої кави у вагоні метро і червоного шарфика.
що ви побачите у цьому метро-ромкомі (вислів вигадали самі автори?)? динамічний сюжет, в якому є кілька цікавих ліній, троп знайдена родина (ооо, яка ж в них кайфова і різноманітна компанія!), боротьбу за права ЛГБТ+ спільноти з історичними відсилками, прийняття і пошуки себе, купу купезну взаємопідтримки, характерних персонажів і своєрідні подорожі у часі. а ще тут ледь не 97% персонажів квір і це так гарно репрезентує і висвітлює різноманітність спектру.
другорядних персонажів я обожнюю не менше, ніж головних, їх тут багато (моїм улюбленим все ще є драґ-квін енн, яка вдень бухгалтер ісайя?) і всі вони частинка міста в якому головна героїня намагається знайти собі місце. і за цим так цікаво спостерігати, як кожен з персонажів розкривається і ми просто в один момент сидимо на вечірці з драґ-шоу, а в інший влаштовуємо спіритичний сеанс, аби дізнатися, чи романтичний інтерес раптом не привид.
беззаперечний плюс ромкомів — попри певні негаразди, усі лишаються щасливими і ми знаємо, що зрештою все буде добре. але навіть пори це тут є моменти в яких я сиділа і думала, що кінець буде поганим і цю ситуацію вже ніщо не виправить. драми тут вистачає, як і напружених і чуттєвих моментів.
ця історія чудова, бо дозволяє на кілька годин зануритися з головою в життя інших людей та іншого міста, вона відволікає, смішить, змушує вірити в щиру дружбу і кохання. і вона розкриває безліч дуже важливих тем.