Відгуки і рецензії читачів
25.03.2025
До цієї книги я вже дещо знала про релігійні громади типу мормонів та амішів, що доволі поширені в США. Зокрема, про абсолютний патріархат (з практикою полігамних шлюбів) і беззаперечний авторитет чоловіка як голови родини й «речника» самого Господа. Тому сповідь Тари Вестовер не шокувала мене, а лиш поглибила думку, що будь-яка залежність, фізіологічна чи психічна, потребує тяжкої й цілеспрямованої терапії.
Особисто для мене, ця книга не про шлях ДО (знань, ступенів, звань…), а про шлях ВІД (емоцйної залежності й віктимної поведінки). Разом з тим, вже подолавши колосальний шлях, авторка продовжує робити ставку на комплекс жертви - не «я зробила свій вибір», а «мене покинули», «від мене відмовились», «сімʼя більше не приймає мене».
У книзі є суперечливі моменти, що стосуються домашньої освіти й фінансового положення родини. Фраза «я виросла у бідній родині» не вʼяжеться з історіями про те, як тато вкладає тисячі доларів у коштовні метали, чи як старший брат Шон купує породистих скакунів (або ж у мене хибні уявлення про бідність).
Також трохи перебільшеним мені здається твердження, що після того як старший брат Тайлер навчив дівчину читати у віці чотирьох років, її освітою більше ніхто, практично, не займався. Гадаю, вона не отримувала систематичної освіти, та базових знань, що допомогли їй надалі продовжити навчання офіційно, все ж набула.
Я б не звернула уваги на ці моменти, але саме вони породжують образ бідної занедбаної дівчинки, отже мають певну мету - викликати жалість у читача. А я не хочу її жаліти, я хочу захоплюватись її цілеспрямованістю, її відвагою кинути виклик своєму оточенню, її стійкістю, її талантом, врешті-решт.
Ця книга - чудова ілюстрація того, як важливо розширювати свої горизонти, ставити перед собою цілі і йти до них, не забуваючи, однак, з якої гори ти спустився.
(Бо фраза в передостанньому розділі про те, що із семи дітей у родині троє мають докторський ступінь, а інші четверо навіть не отримали середню освіту й тому між ними прірва - то чортішо)
Особисто для мене, ця книга не про шлях ДО (знань, ступенів, звань…), а про шлях ВІД (емоцйної залежності й віктимної поведінки). Разом з тим, вже подолавши колосальний шлях, авторка продовжує робити ставку на комплекс жертви - не «я зробила свій вибір», а «мене покинули», «від мене відмовились», «сімʼя більше не приймає мене».
У книзі є суперечливі моменти, що стосуються домашньої освіти й фінансового положення родини. Фраза «я виросла у бідній родині» не вʼяжеться з історіями про те, як тато вкладає тисячі доларів у коштовні метали, чи як старший брат Шон купує породистих скакунів (або ж у мене хибні уявлення про бідність).
Також трохи перебільшеним мені здається твердження, що після того як старший брат Тайлер навчив дівчину читати у віці чотирьох років, її освітою більше ніхто, практично, не займався. Гадаю, вона не отримувала систематичної освіти, та базових знань, що допомогли їй надалі продовжити навчання офіційно, все ж набула.
Я б не звернула уваги на ці моменти, але саме вони породжують образ бідної занедбаної дівчинки, отже мають певну мету - викликати жалість у читача. А я не хочу її жаліти, я хочу захоплюватись її цілеспрямованістю, її відвагою кинути виклик своєму оточенню, її стійкістю, її талантом, врешті-решт.
Ця книга - чудова ілюстрація того, як важливо розширювати свої горизонти, ставити перед собою цілі і йти до них, не забуваючи, однак, з якої гори ти спустився.
(Бо фраза в передостанньому розділі про те, що із семи дітей у родині троє мають докторський ступінь, а інші четверо навіть не отримали середню освіту й тому між ними прірва - то чортішо)
05.03.2025
З моменту виходу у 2018 році "Освічена" стала світовим бестселером, отримала купу нагород і потрапила до списків найкращих книг року за версіями The New York Times, The Washington Post і Time. Вона зачепила мільйони читачів, бо це не просто історія про освіту — це історія про боротьбу, самопізнання та силу волі.
Тара Вестовер виросла в маленькому містечку в Айдахо в релігійній родині, де не визнавали медицину, освіту й будь-який вплив держави. Вона не мала свідоцтва про народження, не ходила до школи, а її "навчання" зводилося до читання релігійних текстів. Попри це, вона самостійно підготувалася до вступу в університет, здобула стипендію і врешті отримала ступінь магістра в Кембриджі та навчалася в Гарварді. Але ціна цього успіху була величезною — відмова сім’ї.
"Освічена" — не просто історія про досягнення мрії
Ця книга жорстка й болюча. У ній багато насильства, важких сцен травм, маніпуляцій і сімейних драм. Читати непросто, а осудити деяких персонажів — дуже легко. Найбільше мене шокувала байдужість сім’ї.
Батько — релігійний фанатик, одержимий теоріями змови, відмовлявся звертатися до лікарів навіть у критичних ситуаціях. Мати, яка здавалася доброю, зрештою просто підкорилася чоловіку. Брат, що роками знущався з Тари, залишався безкарним. Це не просто розповідь про дівчину, яка хотіла вчитися. Це історія виживання в токсичному середовищі, де сім’я, яка мала б бути підтримкою, стає джерелом болю.
Ця книга змушує задуматися, наскільки освіта може змінити життя і як важко вирватися з-під контролю людей, які люблять тебе, але не дають розвиватися. Вестовер пише дуже просто, але сильно — ти буквально проживаєш її історію разом із нею.
Дехто скептично ставиться до її спогадів: комусь здається, що події занадто жорстокі, комусь — що її шлях у світ великих знань був надто легким для людини без базової освіти. Але головний посил книги залишається незмінним: освіта — це свобода.
Тара Вестовер виросла в маленькому містечку в Айдахо в релігійній родині, де не визнавали медицину, освіту й будь-який вплив держави. Вона не мала свідоцтва про народження, не ходила до школи, а її "навчання" зводилося до читання релігійних текстів. Попри це, вона самостійно підготувалася до вступу в університет, здобула стипендію і врешті отримала ступінь магістра в Кембриджі та навчалася в Гарварді. Але ціна цього успіху була величезною — відмова сім’ї.
"Освічена" — не просто історія про досягнення мрії
Ця книга жорстка й болюча. У ній багато насильства, важких сцен травм, маніпуляцій і сімейних драм. Читати непросто, а осудити деяких персонажів — дуже легко. Найбільше мене шокувала байдужість сім’ї.
Батько — релігійний фанатик, одержимий теоріями змови, відмовлявся звертатися до лікарів навіть у критичних ситуаціях. Мати, яка здавалася доброю, зрештою просто підкорилася чоловіку. Брат, що роками знущався з Тари, залишався безкарним. Це не просто розповідь про дівчину, яка хотіла вчитися. Це історія виживання в токсичному середовищі, де сім’я, яка мала б бути підтримкою, стає джерелом болю.
Ця книга змушує задуматися, наскільки освіта може змінити життя і як важко вирватися з-під контролю людей, які люблять тебе, але не дають розвиватися. Вестовер пише дуже просто, але сильно — ти буквально проживаєш її історію разом із нею.
Дехто скептично ставиться до її спогадів: комусь здається, що події занадто жорстокі, комусь — що її шлях у світ великих знань був надто легким для людини без базової освіти. Але головний посил книги залишається незмінним: освіта — це свобода.
21.11.2024
«Освічена» — це автобіографія Тари Вестовер, яка розповідає про її шлях до здобуття освіти попри всі труднощі. Тара виросла в сім’ї мормонів у гірській місцевості Айдахо. Її батьки не визнавали сучасну медицину та систему освіти. І часто це заходило просто до крайнощів. Вона не відвідувала школу і майже не мала уявлення про зовнішній світ, хіба лише ті, які навіювали їй батьки.Проте згодом, дорослішаючи, Тара вирішила змінити своє життя. Її наполегливість привела її до Гарварду та Кембриджу.
Історія Тари — це не лише про навчання, а й про внутрішню боротьбу. Їй довелося боротися з токсичним впливом своєї родини та знайти власний шлях. Книга показує, як освіта може стати способом знайти себе та побудувати нове життя.
Хоча книга залишила сильне враження, є моменти, які мені здалися важкими для сприйняття. Деякі епізоди, особливо ті, що стосуються насильства в родині, були настільки емоційно важкими, що читати їх було складно. Ще один аспект, який викликав у мене суперечливі емоції, — це те, як Тара описує свою сім’ю. Часом складно було зрозуміти її ставлення до батьків: з одного боку, вона критикує їхній вплив, з іншого — намагається знайти виправдання їхнім діям. Рекомендую прочитати всім, хто шукає історію про силу духу та важливість освіти. Ця книга змушує замислитися над тим, як наші вибори можуть змінити життя.
Історія Тари — це не лише про навчання, а й про внутрішню боротьбу. Їй довелося боротися з токсичним впливом своєї родини та знайти власний шлях. Книга показує, як освіта може стати способом знайти себе та побудувати нове життя.
Хоча книга залишила сильне враження, є моменти, які мені здалися важкими для сприйняття. Деякі епізоди, особливо ті, що стосуються насильства в родині, були настільки емоційно важкими, що читати їх було складно. Ще один аспект, який викликав у мене суперечливі емоції, — це те, як Тара описує свою сім’ю. Часом складно було зрозуміти її ставлення до батьків: з одного боку, вона критикує їхній вплив, з іншого — намагається знайти виправдання їхнім діям. Рекомендую прочитати всім, хто шукає історію про силу духу та важливість освіти. Ця книга змушує замислитися над тим, як наші вибори можуть змінити життя.
09.07.2024
"Освічена" Тари Вестовер – це справжній шедевр мемуаристики, який зачарував мене від першої до останньої сторінки. Ця книга – не просто розповідь про важке дитинство та шлях до здобуття освіти, а глибоке дослідження людського духу та сили волі.
Тара Вестовер народилася у віддаленій гірській місцевості в штаті Айдахо, де її сім'я жила майже повністю ізольовано від суспільства. Без шкільної освіти, медичної допомоги та навіть базових знань про навколишній світ, Тара виросла в умовах, які багатьом здадуться неймовірними. Але її непереборне бажання вчитися, пізнавати світ і розширювати свої горизонти дозволило їй вступити до престижних університетів та здобути ступінь доктора філософії в Кембриджському університеті.
Стиль Вестовер вражає своєю щирістю та емоційною глибиною. Вона з неймовірною майстерністю змальовує картини свого дитинства, описуючи як моменти радості, так і найглибші розчарування. Її розповідь про сімейні конфлікти, пошуки ідентичності та особистісного росту нікого не залишить байдужим.
Ця книга надихає та змушує замислитися над тим, як важливо вірити в себе і свої можливості, незважаючи на всі труднощі та перешкоди на шляху. "Освічена" – це історія про силу освіти, яка може змінити не лише окрему людину, а й весь світ навколо неї.
Рекомендую цю книгу всім, хто шукає мотивації та віри у власні сили. Тара Вестовер показала, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло, якщо йти до своєї мети з наполегливістю та відданістю.
Тара Вестовер народилася у віддаленій гірській місцевості в штаті Айдахо, де її сім'я жила майже повністю ізольовано від суспільства. Без шкільної освіти, медичної допомоги та навіть базових знань про навколишній світ, Тара виросла в умовах, які багатьом здадуться неймовірними. Але її непереборне бажання вчитися, пізнавати світ і розширювати свої горизонти дозволило їй вступити до престижних університетів та здобути ступінь доктора філософії в Кембриджському університеті.
Стиль Вестовер вражає своєю щирістю та емоційною глибиною. Вона з неймовірною майстерністю змальовує картини свого дитинства, описуючи як моменти радості, так і найглибші розчарування. Її розповідь про сімейні конфлікти, пошуки ідентичності та особистісного росту нікого не залишить байдужим.
Ця книга надихає та змушує замислитися над тим, як важливо вірити в себе і свої можливості, незважаючи на всі труднощі та перешкоди на шляху. "Освічена" – це історія про силу освіти, яка може змінити не лише окрему людину, а й весь світ навколо неї.
Рекомендую цю книгу всім, хто шукає мотивації та віри у власні сили. Тара Вестовер показала, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло, якщо йти до своєї мети з наполегливістю та відданістю.
16.06.2024
Маніфест освіти
Якось я подивилася документалку на Нетфліксі про мормонів і зрозуміла, що у цій спільноті буває треш: багатоженство, ранні шлюби, зловживання владою... Тому й очікувала від "Освіченої", що життя пані Тари у дитинстві та підлітковому віці було жахливим. Таким воно й було... В основному через батька і насильство одного з братів: патріархальні установки (жінки не можуть працювати), зневага уряду (діти не мали свідоцтв про народження, не ходили до школи чи лікарні, коли хворіли), віра у конспірологічні теорії (ілюмінатів) і скорий кінець світу, до якого вони активно готувалися. А ще надмірне уповання на Бога, що ледь не повбивало кількох членів сім'ї.
Тара змінюється і розширює свій світогляд, коли у дорослому віці починає здобувати освіту. Проте бажання бути частиною родини сильне, хоч і руйнівне для неї.
"Усе, над чим я працювала всі роки навчання були для того, аби надбати собі цей єдиний привілей: бачити й переживати більше істин, ніж ті, які дав мені батько, і застосувати ці істини для формування власного розуму. Я повірила, що здатність оцінювати багато ідей, багато історій, багато точок зору лежить в основі того, що означає «творити себе»".
Для мене книжка виявилася досить сумною. Сподіваюся, що авторка продовжує бути в терапії і почувається краще.
Якось я подивилася документалку на Нетфліксі про мормонів і зрозуміла, що у цій спільноті буває треш: багатоженство, ранні шлюби, зловживання владою... Тому й очікувала від "Освіченої", що життя пані Тари у дитинстві та підлітковому віці було жахливим. Таким воно й було... В основному через батька і насильство одного з братів: патріархальні установки (жінки не можуть працювати), зневага уряду (діти не мали свідоцтв про народження, не ходили до школи чи лікарні, коли хворіли), віра у конспірологічні теорії (ілюмінатів) і скорий кінець світу, до якого вони активно готувалися. А ще надмірне уповання на Бога, що ледь не повбивало кількох членів сім'ї.
Тара змінюється і розширює свій світогляд, коли у дорослому віці починає здобувати освіту. Проте бажання бути частиною родини сильне, хоч і руйнівне для неї.
"Усе, над чим я працювала всі роки навчання були для того, аби надбати собі цей єдиний привілей: бачити й переживати більше істин, ніж ті, які дав мені батько, і застосувати ці істини для формування власного розуму. Я повірила, що здатність оцінювати багато ідей, багато історій, багато точок зору лежить в основі того, що означає «творити себе»".
Для мене книжка виявилася досить сумною. Сподіваюся, що авторка продовжує бути в терапії і почувається краще.