Це дуже захоплива історія. Мені неймовірно сподобалось, як авторка подає новий погляд на типову ідею трилера про серійних убивць. Тут фокус не на самому вбивці, а на тих, кого він залишив після себе - родині, яка й без того вже зруйнована і травмована. Авторка змушує задуматись над тим, що коїться з людьми, коли в гру вступає Інтернет, а разом з ним - анонімність, безкарність і мільйони незнайомих очей.
Ця книга страшна не лише вбивцями, вона страшна тим, як легко незнайомці перетворюються на натовп, що вимагає твоєї крові. Історія нагадує, наскільки небезпечними можуть бути онлайн-атаки, і як сильно вони можуть змінити чиєсь життя. Особисто я зловила себе на думці - невже дійно знайдуться люди, здатні розкривати адреси дітей, цькувати, надсилати наджорстокі погрози? Але потім зрозуміла, що - так, на жаль, знайдуться, і не мало. Хтось - заради жарту, хтось - з ненависті, а хтось - просто тому, що "всі так роблять". В інтернеті зникає обличчя — лишається злість. І цього вистачає, щоб знищити людину. І це справді лякає. Особливо сьогодні, коли ми бачимо, як легко люди озлоблюються. Українцям зараз дуже болить, і, на жаль, ця біль часто обертається злом не тільки на ворога, а й один на одного. Але давайте повернемось до книги.
Але серед цього мороку стоїть Ґвен. Звичайна жінка. Не безстрашна. Не всемогутня. Але готова йти крізь пекло — якщо на тому кінці її діти. Рейчел Кейн створила образ неймовірно сильної жінки. Ґвен - це мати, яка готова спалити весь світ, щоб захистити своїх дітей. Її рішучість, витримка і жага до нормального життя вражають. Вона - не супергерой, вона просто людина, яка не здається. Вона не залізна, вона допускає помилки, але вона робить усе, що може, щоб подарувати своїм дітям нормальне життя, якщо це ще можливо… Але чи не винна вона сама у чомусь? Це ви дізнаєтесь прочитавши історію.
Так, уважний читач досить швидко зможе здогадатися, хто винен. Але, навіть тримаючи в голові основного підозрюваного авторка змусить вас сумніватись у кожному. Ви будете перевзуватись в повітрі, переводити підозру з одного персонажа на іншого, наче тримаєте у руках пульсуючу бомбу й не знаєте, на кому вона вибухне.
Сподобалось також як книга постійно тримає в напрузі, яка поступово лише підвищується. І навіть коли здається, що все більш-менш стабілізувалось (наскільки це можливо в такій історії), напруга буде поруч, дихатиме вам в потилицю. Атмосфера книги просочена тривогою, недовірою, страхом. А особливо в кульмінації, давно я не читала кінець історії затамувавши подих. А потім… Ох, цей кліфхенгер! Я щиро не знаю, як дочекатися наступної частини. Відчувається, що далі буде ще більш напружено, ще глибше, ще болючіше.
Моя оцінка - 5/5. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Це не просто трилер - це історія про виживання, про людську жорстокість і про те, як навіть у найтемніші часи любов до дітей може бути найсильнішою рушійною силою. Але головне — це попередження. Бо інколи найстрашніше — не монстр у темряві. А ми самі.
Щойно вони звикають до тихого містечка Стіллгауз, як в озері знаходять труп, а героїня отримує лист з погрозами.
Джина, вона ж Гвен, стає незалежною та сильною жінкою, вона захищає дітей, які отримали свій стрес та травми від ситуації. Книга показує сторону сімʼї злочинця та як це впливає на них. Хтось може вбити для задоволення, а хтось готовий на все щоб захистити рідних.
Книга дуже сильна та динамічна, вона піднімає багато трилерів та в той же час показує сильну віру у свою сімʼю, бажання захистити.
Жорстокість людей лякає, коли їм вже стає не скільки жаль жертву, а ненависть до сімʼї вбивці така, що вони стають у своїх мріях про катування гірше самого вбивці. До середини подій було небагато, але фінал закрутили так, що це витягнуло всю книгу і як я розумію це ще не кінець.