Озеро спокою Limited edition

Гарний трилер.

Джина одружилася із серійним маніяком і народила від нього двох дітей.

Чи могла вона за 10 років не дізнатися про цікаве хоббі свого чоловіка,яким він займався прямо в сімейному гаражі біля будинку?

Мене завжди притягували історії сімей серійних убивць. Чи є другий член подружжя співучасником, чи перебуває у співзалежності? А може це також жертва садиста?

Випадки у житті є різні. У цій книзі авторка описує нам ту історію,де дружина ВЗАГАЛІ не підозрювала правди про чоловіка.

Вам важко в це повірити? От і суспільству,в якому жила Джина,теж.

Жінка,яку судили (і виправдали) змушена змінити імʼя (тепер її звуть Гвен) і постійно переїжджати через травлю і осуд суспільства. В першу чергу,вона боїться за своїх дітей,тому перетворюється мало не на спецназівку, яка влучно стріляє і муштрує дітей навчитися збирати речі рандомно посеред ночі.

І ось в одному з містечок,де заховалася ця горе сімʼя відбувається вбивство. І жертва вбита в той самий спосіб,яким вбивав її чоловік. Але ж він за ґратами. То що тут відбувається?

Оповідь одночасно і напружена і неспішна. Джина безкінечно прокручує в голові те,що з нею сталося. Інколи звинувачує себе,інколи злиться і доводить собі,що вона більше не затравлена слабачка,інколи думає,чи бачила вона хоч якісь знаки…

Потім сюжет закручується все щільніше навколо наших героїв і ти читаєш і вже не можеш відірватися.

Мені не вистачило трохи більше психологізму. Оті детальки,які згадує Джина про подружнє життя і де могла вигулькнути справжня личина монстра-мені їх було замало.

Детективна складова не надто хитромудра. З тією невеличкою кількістю підозрюваних було легко здогадатися,хто буде винним. Але принаймні це був не рояль в кущах і виглядало реалістично,тож плюсую.

От наче і класна книжка,але чогось мені не вистачило,на жаль.

Оцінка:8/10

Це перший подібний трилер, який я читаю. Головна героїня не вбивця, не жертва, а дружина вбивці . Коли бачиш новини про серійних маніяків, то часто задаєшся питанням: «як його сімʼя могла цього не помічати», особливо коли вбивств, як в книзі відбувались за стіною у головної героїні . І хоч головна героїня дійсно нічого не знала про дії свого чоловіка, жила в ілюзіях створених ним, її всі звинувачували і булили. З однієї сторони можна зрозуміти праведний гнів сімей жертв, але з іншої сторони не можна цей гнів виливати на невинну жінку і малолітніх дітей .

Гвен та її діти довгий час живуть в страху, тікають від людей, які їм бажають зла і не можуть собі дозволити розкоші комусь довіритись . В маленькому забитому селі, в будинку біля озера, вони почали заново будувати життя, але і тут минуле їх наздогнало .

Я би не сказала, що це супер заплутаний трилер з оригінальним сюжетом, але ця книга до кінця всеодно тримає в напрузі . Я частенько мала очі на мокрому місці, бо мені було шкода Гвен, яка всього навсього намагається захистити дітей . Для мам завжди буде найболючішим читати про злочини проти дітей, адже ми постійно носимо в собі страх їх втратити .

Скоро вийде подовження цієї серії і в кінці першої частини було ясно зрозуміло, в якій небезпеці буде знаходитись головна героїня . Мені ця книга сподобалась і я напевно буду читати продовження цієї історії .

Це психологічний трилер із новим, несподівано глибоким поглядом на знайомі нам історії про серійних убивць. Ґвен, дружина засудженого маніяка, яка разом із дітьми намагається втекти від минулого, зібрати життя до купи і просто вижити в світі, який її більше не приймає. Але минуле не відпускає - воно переслідує її не лише у спогадах, а й у вигляді ворожих коментарів, публічного осуду, та навіть реальної загрози життю. А ще хтось починає вбивати знову...

Це дуже захоплива історія. Мені неймовірно сподобалось, як авторка подає новий погляд на типову ідею трилера про серійних убивць. Тут фокус не на самому вбивці, а на тих, кого він залишив після себе - родині, яка й без того вже зруйнована і травмована. Авторка змушує задуматись над тим, що коїться з людьми, коли в гру вступає Інтернет, а разом з ним - анонімність, безкарність і мільйони незнайомих очей.

Ця книга страшна не лише вбивцями, вона страшна тим, як легко незнайомці перетворюються на натовп, що вимагає твоєї крові. Історія нагадує, наскільки небезпечними можуть бути онлайн-атаки, і як сильно вони можуть змінити чиєсь життя. Особисто я зловила себе на думці - невже дійно знайдуться люди, здатні розкривати адреси дітей, цькувати, надсилати наджорстокі погрози? Але потім зрозуміла, що - так, на жаль, знайдуться, і не мало. Хтось - заради жарту, хтось - з ненависті, а хтось - просто тому, що "всі так роблять". В інтернеті зникає обличчя — лишається злість. І цього вистачає, щоб знищити людину. І це справді лякає. Особливо сьогодні, коли ми бачимо, як легко люди озлоблюються. Українцям зараз дуже болить, і, на жаль, ця біль часто обертається злом не тільки на ворога, а й один на одного. Але давайте повернемось до книги.

Але серед цього мороку стоїть Ґвен. Звичайна жінка. Не безстрашна. Не всемогутня. Але готова йти крізь пекло — якщо на тому кінці її діти. Рейчел Кейн створила образ неймовірно сильної жінки. Ґвен - це мати, яка готова спалити весь світ, щоб захистити своїх дітей. Її рішучість, витримка і жага до нормального життя вражають. Вона - не супергерой, вона просто людина, яка не здається. Вона не залізна, вона допускає помилки, але вона робить усе, що може, щоб подарувати своїм дітям нормальне життя, якщо це ще можливо… Але чи не винна вона сама у чомусь? Це ви дізнаєтесь прочитавши історію.

Так, уважний читач досить швидко зможе здогадатися, хто винен. Але, навіть тримаючи в голові основного підозрюваного авторка змусить вас сумніватись у кожному. Ви будете перевзуватись в повітрі, переводити підозру з одного персонажа на іншого, наче тримаєте у руках пульсуючу бомбу й не знаєте, на кому вона вибухне.

Сподобалось також як книга постійно тримає в напрузі, яка поступово лише підвищується. І навіть коли здається, що все більш-менш стабілізувалось (наскільки це можливо в такій історії), напруга буде поруч, дихатиме вам в потилицю. Атмосфера книги просочена тривогою, недовірою, страхом. А особливо в кульмінації, давно я не читала кінець історії затамувавши подих. А потім… Ох, цей кліфхенгер! Я щиро не знаю, як дочекатися наступної частини. Відчувається, що далі буде ще більш напружено, ще глибше, ще болючіше.

Моя оцінка - 5/5. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Це не просто трилер - це історія про виживання, про людську жорстокість і про те, як навіть у найтемніші часи любов до дітей може бути найсильнішою рушійною силою. Але головне — це попередження. Бо інколи найстрашніше — не монстр у темряві. А ми самі.