Я згодна з відгуками нижче: перші розділи книги – це найкраща її частина. Однак що далі ми слідкуємо за долею героїв, то більш нудними, розтягнутими і «сірими» стають події (хоча це досить дивно, враховуючи багату історичну основу і таку цікаву ідею для дослідження, як історія корейської родини у японському суспільстві двадцятого століття).
Оповідь, що спершу концентрується на конкретній героїні та її близькому оточенні, поступово розмивається, на мою думку, зайвими сюжетними лініями й переживаннями персонажів третього плану. Наприклад, у книзі ми маємо цілий розділ, присвячений душевним мукам Кіма (помічника коханця головно героїні, який таємно закоханий у братову (дружину брата чоловіка) цієї ж таки головної героїні). Після прочитання цілої сторінки про його «самозадоволення» у комірчині, я вирішила припинити себе мордувати й згорнула книгу з думкою «а навіщо я взагалі це читаю?» :)
Щодо видання, то воно зроблене досить якісно, книгу приємно і зручно тримати в руках.
У підсумку я б оцінила книгу на 5/10. В принципі, це читабельно, але я б не рекомендувала.
Перша третина книги майже ідеальна — 5 зірок. Тут чудово прописані персонажі, передано атмосферу, реалії часу та конфлікти, що оточують героїв. Події розгортаються в Кореї (Пусан) під японським пануванням.
Ісак — справжній святий. Його господиня та Сунджа настільки реалістичні, що відчуваєш, ніби вони поруч, як Скарлетт О’Гара чи Дороті з Канзасу. Їхні історії, їхні прагнення та рішення залишити Корею і переїхати до Осаки, Японія, — незабутні.
Друга третина книги фокусується на історіях хлопців і їхньому житті в Осаці. Цей період менш лінійний, але все ще цікавий. Тут розкриваються проблеми життя корейців у Японії після Другої світової війни. Показані труднощі ідентичності, праці, мови та культури. Ця частина заслуговує 4 зірки. Проте, сімейна історія стає менш глибокою, поступово розширюючись, але втрачаючи чіткість.
Остання третина книги (від кінця 1960-х до фіналу) заслуговує не більше ніж 2,5 зірки. Стиль стає рваним, стосунки між персонажами — різкими. З’являються нові персонажі, які здаються скоріше символами чи прикладами певних соціальних проблем, ніж глибокими героями. Багато сюжетних ліній обриваються, а важливі моменти часто виносяться у короткі абзаци чи діалоги. Це знижує загальну якість оповіді.
На мою думку, остання частина була помилкою. Вона надто насичена питаннями, які заслуговували на окрему книгу. Наприклад, дилема великого онука про вибір місця проживання для визначення своєї ідентичності могла б стати основою для чудового твору, якщо б її розкрили так само глибоко, як історії перших поколінь у Пусані.
Основні враження:
• Перша половина книги — сильна, емоційна та реалістична.
• Друга половина поступово втрачає свою глибину, стає поверховою і рваною.
• Авторка намагалася охопити надто багато тем, через що страждає загальна якість.
Попри це, книга заслуговує на увагу за реалістичність образів, деталі та опис історичного контексту. Але я не міг не помітити, що останні 50-60 сторінок стають відверто антияпонськими. Цей упереджений тон став очевидним і зіпсував загальне враження.
Я оцінив би цю книгу на 3 зірки. Це величезний проєкт, з неймовірними деталями, але авторка взяла на себе більше, ніж змогла реалізувати.
На перших сторінках історія мене одразу затягнула. Це була цікава й незвична розповідь про корейську родину, яка намагається вижити в Японії. Авторка дуже добре описала життя простих людей, їхні труднощі, любов і боротьбу за своє місце у світі. Початок книги я буквально проковтнула — читати було легко й цікаво, бо історія справді чіпляє.
Але ближче до кінця, на останніх 100-150 сторінках, щось пішло не так. Мені здалося, що сюжет розтягнувся, і деякі події вже не викликали того захоплення, як на початку. Було складно дотриматися до кінця, бо стало не так цікаво, і відчуття, що історія трохи “втратила фокус”.
Але загалом це книга, яку варто прочитати, адже початок історії був чудовий. Вона дає змогу дізнатися більше про історію, культуру та життя людей, яких часто забувають. Якщо вам подобаються сімейні саги з глибокими персонажами, ця книга вам сподобається, навіть попри затягнуту кінцівку. Або, можливо, для вас вона і не буде такою затяжною, як мені
Прочитала книжку і ще довго продовжую думати про дві штуки: постколоніальну і феміністичну.
1) Чому Корея після Другої світової війни була покарана поділом на дві зони впливу, хоча ця країна була окупована Японією? Фактично ж вона також була жертвою.
І як жахливо ставляться японці до корейців під час окупації та після, хоч нове покоління вже народилося безпосередньо в Японії.
2) Одна із персонажок хоче влаштуватися на роботу. Вона придумує чудову бізнес ідею, яка допоможе сім'ї збагатитися, жити і харчуватися краще, а найважливіше — оплатити навчання дітей. Її чоловік проти, бо працююча дружина його "принизить".
Раджу тим, хто любить читати сімейні саги, бо "Пачінко" – це історія чотирьох поколінь однієї корейської родини в Японії.
І легенький спойлер: пачінко – це не жіноче ім'я)), а казино з гральними автоматами.