Для читачів, які люблять сильні емоції, драму та формат “любов-ненависть“, книга може виявитися дуже захопливою. Тут багато пристрасті, сварок, імпульсивних рішень та токсичних моментів – того, що зазвичай подобається молодшій аудиторії або фанатам романтичних драм.
Мені більше подобаються трилери, детективи, щось із глибшим психологічним сенсом, тому цей роман виявився не моїм. Це був маленький “експеримент“, прочитати дуже популярну книгу. Він читається досить легко, але орієнтований на підлітків та тих, хто любить ромкоми з яскравими, часом перебільшеними почуттями.
Але якщо ви, як і я, віддаєте перевагу складнішим сюжетам чи атмосферним жанрам, то Панк 57 навряд чи справить сильне враження. Краще обрати те, що справді приносить задоволення і не експериментувати.
⠀
Історія розповідає про Мішу та Раєн. Випадково вони стали друзями по листуванню. Їхнє спілкування мало кілька правил: не шукати одне одного в соцмережах, не телефонувати й не надсилати фото. Хоча жили вони лише в 50 кілометрах одне від одного. Так Міша та Раєн дружили сім років, допоки один з них правила не порушив.
⠀
Я чомусь думала, що книга буде складатися з листів, але це не так. Самих листів не так і багато. Оповідь ведеться від обличчя і Міші, і Раєн, що мені сподобалось, адже ми мали змогу бачити історію з погляду кожного з героїв. Через це стиль доволі простий, через що читається легко. Мені сподобалось також і те, що мова героїв жвава і жива, вони можуть і нецензурні словечка використати й сказати щось у стилі підлітків. Це було доречно, як на мене. Хоча слово «просьба», яке я тут двічі з вуст різних героїв зустріла, мене трохи здивувало, бо чому не «прохання»? В решті до перекладу в мене питань немає, навіть гарячі сцени були чудово описані.
⠀
Книжка тримала в цікавості мене від першої сторінки й до останньої. Адже маємо не просто романтичну історію, але й історію із загадками, відповіді на які дуже хотілось знати (не писатиму про них, бо будуть спойлери). Також у цій історії авторка порушує кілька важливих соціальних питань, серед яких найбільше виділяються:
? пошук свого місця в суспільстві, бажання «вписатися» в оточення;
?булінг у школі;
?проблеми у стосунках між батьками та дітьми.
⠀
Окремо зазначу про героїв книжки. Мені вони сподобались, хоча і Раєн, і Міша на початку здалися грубими й якось не дуже притягували до себе, але згодом вони відкрились. Як і сказала авторка у післямові «Раєн, з іншого боку, важко полюбити. Особливо в перших розділах». Так і було в мене. Та згодом я зрозуміла її дії й вона мені сподобалась. А їхні перепалки з Мішею було дуже цікаво читати, як і хот-сцени, зізнаюсь ? деякі персонажі книжки, як от Тен, друг Раєн, мені сподобались теж, і я б хотіла більше про них дізнатися.
⠀
Звісно, дещо в книзі може здатися перебільшено, а дії героїв дивними, нелогічними, але це підліткова історія, і як на мене, герої діяли у стилі підлітків. Особливо американських. До речі, відчувався цей американський стиль, школа, популярність у класах і так далі. Але я не очікувала іншого і це не вплинуло на мої враження якось.
⠀
Я міркувала над книгою, чому вона має на Goodreads середню оцінку 4, а не 5, і можливо, мені варто поставити теж четвірку? Але якщо чесно, не знайшла, до чого докопатися. Я прочитала на одному подиху її, можливо, просто не помітила чогось, що помітили інші. Але хіба це має значення, якщо мені було класно з цієї історію? Не думаю :)
⠀
Почитала б у авторки ще щось.
Ця книга це емоційна бомба і відчуття наче вона ось ось пальне. Так багато емоцій, таємниць, брехні і бажання бути тим, ким тебе хочуть бачити інші, щоб влитися в компанію, бути серед кращих, а не пасти задніх за останнім столом в їдальні.
А все почалося із шкільного проекту в початковій школі, Раєн і Міша стали друзями по переписці. Але з роками вони стали чимось більшим один для одного, але лише в листах, жодної приватної зустрічі, до моменту, коли життя випадково звело їх, і саме Міша був тим, хто дізнався хто ця дівчина з якою він робить фото на вечірці свого музичного гутру. От лиш життя така складна штука, що завжди перекроє все так, як йому забажається.
Бачити, спостерігати, слухати і переживати за тим як складається ситуація, як змінюється їхнє життя і будуються відносини на суцільній брехні і взаємонепорозумінні. Це той приклад коли одна маленька брехня лягає на іншу і з часом ту гору вже не розгребсти без наслідків. Так і тут, кожен мав секрети і свою маленьку брехню, а може і не дуже малу. Було багато розчарування і нерозуміння де гра а де реальні почуття.
Але якщо люди створенні один доя одного, рано чи пізно доля їх всеодно зіштовхне і затягне у вир почуттів, головне не потонути в брехні.
Авторка вміло розкриває крок за кроком життєві ситуації та випробування, що змінили Раєн і Мішу і привели до такої непростої ситуації. Біль і горе, бажання бути кращим, створюють захисну оболонку яка не пропускає тепла і любові. Але кохання має велику силу сцілення, і саме воно може витягти з тієї чорної ями, повернути віру і подарувати впевненність, повернути на вірний шлях.
Мене чомусь збили з пантелику відбитки пальців на обкладинці книги - подумала, що буде якийсь злочин, але обійшлося без цього.
Нещодавно прочитала підліткову книгу«І де був той розум?..» Л. Дж. Шен і боялася, що вони будуть схожі і через це може бути вже не так цікаво… Але навпаки було захопливо.
Головний герой Міша такий класний, що неможливо у нього не закохатися. Хоча пірсинг у губі я не підтримую.
Загалом я б не сказала, що сюжет якийсь унікальний. Головна героїня - популярна дівчина з групи підтримки, а він - музикант і «поганий хлопчик». Пристрасть, сварки, шалене кохання… Але все одно - це було класне читання.
Що казати- я приємно вражена. Чекатиму з нетерпінням на нові переклади українською книг Пенелопи Дуглас.