Але, особисто мені роман не зайшов. Було дуже багато другорядних персонажів, не зрозуміло хто це є і як вони між собою пов’язані. Також виглядало так, наче історія перенасичена епізодами з минулого, які не мають суттєвого впливу на основний сюжет і лише перевантажують текст.
Найбільше розчарувало те, що головні герої залишилися для мене недорозкритими. Мені бракувало внутрішніх монологів, глибших почуттів, сумнівів і рефлексій. Саме це допомагає відчути персонажа живим, а тут емоційна складова здалася занадто поверхневою як для такої книги.
І головне – тема зради. Вона подана так, ніби кохання автоматично виправдовує будь-які вчинки. Особисто для мене це було сильним тригером і викликало відверте фу. Романтизація зради тут була дуже неприємною.
Об’єктивно це не аж така погана книга, думаю вона розрахована на свого читача. В мене були досить високі очікування, які книга не виправдала. Написано непогано, але з такою тематикою хотілося б більшої глибини, ніж було
⠀
Це справді книга про кохання, про самопожертву, про дружбу, про батьківство та найголовніше - про вибір та наслідки, з якими після нього нам доводиться жити.
⠀
Історія крутиться довкола Елли. І власне сама Елеонора і розповідає її нам. Йдеться у ній про життя Елли протягом 50 років та лише про один день із теперішнього. Елла розказує свою історію. Важко сказати щось ще, аби не заспойлерити якісь основні моменти сюжети.
⠀
Це щось типу сімейної саги, адже читач отримує історію однієї родини з акцентом на житті Елли. У дитинстві на її долю випало чимало перешкод, їй довелося багато пережити важких моментів за свої 50 років, водночас було й багато хорошого. Все ж вона має чудового чоловіка, трьох дітей і на неї чекає життя попереду. Але де ж її серце, чи належить воно цьому часу, чи воно застрягло в минулому, там, де були зроблені найбільші помилки?
⠀
Ця книга - це соціальна драма, наповнена різними важкими темами. Читачам доведеться зіштовхнутися із подружньою зрадою, зґвалтуванням, токсичними стосунками, проблемами між батьками та дітьми та іншими. Тож я можу зрозуміти, якщо комусь книга не сподобається. Деякі теми справді відштовхують.
⠀
Але я вирішила не судити Еллу за її вибори та вчинки. Життя не чорне або біле, воно має й інші відтінки й неможливо до кінця зрозуміти, чому людина робить той чи той вибір, чому вирішує обрати цей шлях, чому не йде в напрямку, який здається більш логічним.
⠀
Ця книга, ніби пазлик. Читача постійно кидають між теперішнім та минулим, яке й пояснює багато вчинків та почуттів Елли зараз. Частини про минуле розкривають перед нами головну героїню, показують її такою, як вона є, без прикрас. Розділи постійно чергуються, обриваючись на цікавих моментах, залишаючи читача без відповіді на деякі запитання, а потім знову повертають у минуле, аби ми мали змогу побачити, що сталось і отримати свої відповіді. Це було схоже на те, ніби дивишся серіал, який поступово приводить до фіналу.
⠀
Фіналу, який у книгах багато чого вирішує. Протягом всієї історії читач може нічого не відчувати, а фінал стане вибухом емоцій. Я бачила, що для багатьох фінал цієї книжки був неоднозначним. Але для мене все зрозуміло. Елла все ж зробила свій вибір, хоч авторка і не каже це прямо, не дає щасливого фіналу (можливо, він таким і буде, а можливо - ні, і це не залежить від вибору Елли). Фінал підходящий до цієї історії, як на мене.
⠀
Читалась мені книжка дуже легко у плані тексту. Вона написана від першого обличчя, що, звісно, послугувало тому, що текст доволі простий. Водночас тут у достатній кількості є й описи, й діалоги між героями. Текст ніби ллється, ти не спотикаєшся, а просто насолоджуєшся сюжетом. Мені сподобалось, що авторка не поскупилася на описи природи, океану, літнього будиночку. Хоч я і читала цю книгу вже восени, на душі було тепло, ніби за вікном зараз літо і я щомиті можу вибігти на вулицю та кинутися в теплу воду й поплавати від душі (хоча плавати я не вмію нормально ?).
⠀
Водночас для мене було трохи дивно, коли від обличчя Елли описувалися детально події, які були з нею ще в малому віці, як-от пʼять або менше років. Я сумніваюсь, що можна так детально запамʼятати події з того часу ?
⠀
Загалом це чудова книга, яка мені дуже сподобалась. Вона як раз із тих книг, які залишають на душі щось гірке й солодке водночас, емоцію радості в переміші з сумом, які змушують задуматися про своє життя, про те, що чекає попереду. Книга про життя, яким воно є, з хорошим і поганим.
⠀
Це дебютна книга авторки, але я б і не помітила, якби не прочитала в кінці книжки.
⠀
Раджу почитати, але варто бути готовим до тригерних тем.
Елеонорі 50 років. Одного серпневого ранку вона прокидається та усвідомлює, що напередодні увечері зробила велику помилку. Та насправді вона йшла до неї все своє життя і з цього починається історія паперового палацу та його мешканців.
Книга розповідає нам водночас про один день і паралельно про всі 50 років життя Елеонори. Таким чином ми спостерігаємо за її дорослішанням і стаємо свідками декількох жахливих подій, які вона вирішила тримати в таємниці і які зруйнували її зсередини.
Історія про одну сім'ю і про взаємини між батьками та дітьми. Історія про батьків, які обирали в першу чергу себе і свою нову пасію замість дітей. Історія про двох дівчаток(головну героїню та її сестру), які прагнули лише батьківської любові, а натомість отримали зневагу, біль та розчарування.
Це життєва сімейна сага, в яку поринаєш поступово, немов, занурюєшся у воду. З кожним новим днем вона западала мені в душу все глибше і це при тому, що на початках вона мені не дуже подобалась. Книга, у якій неможливо передбачити яким буде фінал, проте він вас однозначно зачепить, але кожного по-своєму.
"Паперовий палац" — це незвичайний будинок, розташований у віддаленому куточку Кейп-Коду, де Елль та її родина проводили кожне літо. Зараз, коли їй п’ятдесят років, вона займалася коханням зі своїм другом дитинства, Джонасом, поза домом, під час вечірньої зустрічі з сім’ями. Як вам такий початок?
Ця книга є повільною драмою, яка розгортається протягом 24 годин, коли Елль розмірковує про своє кохання до чоловіка, Пітера, та друга дитинства, Джонаса. Одні читачі радіють тому, що Елль обрала свою дитячу любов, з якої насміхалися і жартували, вважаючи її несерйозною. Джонас теж любив її з першої зустрічі, і для них це було справжнє випробування часом. Інші сердяться і не розуміють, як вона могла покинути Пітера та дітей. Такого розумного, турботливого й уважного чоловіка, який завжди був її опорою і підтримкою.
Вона любить обох, в цьому я не сумніваюся. Але для мене ця книга зовсім не про вибір.
Мене не зачепила б жодна розв'язка, адже я неймовірно здивована силою головної героїні. Як вона могла жити після всього, що пережила і втратила? Мені було фізично боляче читати цю історію, наповнену такими страшними подіями, що я не берусь якось оцінювати дії героїні.
Я не схвалюю зради будь-яким способом, але вважаю, що життя та почуття можуть бути болючими складними. І ця історія точно це підтверджує.
"Паперовий палац" — це дуже болюча, але водночас і дуже сильна книга, яка глибоко мене зачепила. Рекомендую її тим, хто готовий пережити справжній емоційний шторм та зануритися у складні людські почуття і взаємини.
Дуже суперечлива історія, яка дає задуматися над дуже багатьма життєвими питаннями.
Один серпневий день для переосмислення всього життя.
Елла приїздить з сімʼєю до будиночка на озері, в якому вони проводять кожне літо.
Вона з дитинства обожнює це місце, і залюбки привозить сюди тепер уже своїх дітей.
Але в цьому місці жінка пережила не тільки найкращі моменти свого життя, але і найгірші.
І, як би вона не старалася, але привиди минулого не так просто заховати.
Вона нарешті готова розповісти свої таємниці.
Книга дуже відверто написана. Іноді грань якоїсь вульгарності навіть була перетнута.
Вона показує людське життя без прикрас.
Я нічого подібного ще ніколи не читала.
Це книга, яка постійно тримає в напрузі.
Навіть коли я її не читала, все одно про неї думала.
Ті вчинки, які коїли герої завжди були неоднозначними.
Відразу після прочитання не можливо не засуджувати героїв, але потім обдумуючи все те, що скоїлося - ти розумієш чому так було зроблено.
Загалом - життя складна штука.