Це саме та книга, котра точно потрапить у ваше серце. На Goodreads більшість оцінок 4, але я, дочитуючи, одразу розуміла, що це повноцінна 5 для мене та попадання в краще за цей рік.
Так, можливо, потрібно звикнути до манери письма: вона трішки рублена, авторка перестрибує з одного на інше. Але ближче до 100 сторінки ви звикаєте і набираєте оберти по сюжету.
У нас є дві часові лінії і хоч я таке не люблю, тут це дуже доречно, адже у нас є підлітка Лілі, котра втрачає мати і намагається якось ужитися з мачухою та своїми підлітковими проблемами. Але в той час їй допомагає сусідка Оділ – саме та героїня, від особи якої і ведеться наша друга лінія сюжету.
Оділ розповідає про Париж часу Другої світової війни. Працюючи в Паризькій бібліотеці, вона знаходить своє кохання, хвилюється за брата, котрий вступив до французької армії, разом із друзями передає заборонену літературу парижанам.
У цій книзі стільки всього переплетено, але головною залишається моя улюблена тема в книгах – війна, кохання та зрада. Але це тріо не показано тут надто жорстоко, ти відчуваєш кожною частинкою тіла хвилювання героїв, бачиш їх каяття, сумління та щирість.
Ця книга залишається у моїй бібліотеці, адже я точно буду повертатись до неї думками🤍