Відгуки і рецензії читачів
27.10.2025
На початку такі книги мені завжди даються трохи важко , бо я плутаюсь між головними героями , коли їх багато . Всі головні герої дуже різні , з різним соціальним статусом , з різною історією життя , але їх поєднує всіх Париж , який зведе їх життєві історії разом в один момент . Деякі головні герої мені були не дуже приємні , а деякі підкорили моє серце .
Художник Гійом спочатку викликав в мене трохи відразу , тому що він дрібʼязковий , втратив сенс життя , набрав боргів , але в кінці він мене приємного здивував своїм вчинком . От що значить не треба судити «книгу за обкладинкою».
Сурен вірмен, який пережив важке дитинство і юність через війну , був самим сумним головним героєм для мене . Мені дуже шкода , шо людина має через таке проходити . Він почувався чужим в цьому місті .
Історія Каміли мене найбільше інтригувала через її історію з Прустом та її таємницю . Мене дуже розчулила її привʼязаність до роботодавця , але її таємниця викликала огиду до неї .
Жан-Поля мені було дуже шкода , через втрачену родину . Мені так хотілось , щоб в кінці книги від віднайшов загублену доньку . Але на жаль історія про це змовчала .
Ця книга залишила якийсь сумний слід в моїй душі . Але вона дає багато тем для роздумів і не залишає байдужим .
Художник Гійом спочатку викликав в мене трохи відразу , тому що він дрібʼязковий , втратив сенс життя , набрав боргів , але в кінці він мене приємного здивував своїм вчинком . От що значить не треба судити «книгу за обкладинкою».
Сурен вірмен, який пережив важке дитинство і юність через війну , був самим сумним головним героєм для мене . Мені дуже шкода , шо людина має через таке проходити . Він почувався чужим в цьому місті .
Історія Каміли мене найбільше інтригувала через її історію з Прустом та її таємницю . Мене дуже розчулила її привʼязаність до роботодавця , але її таємниця викликала огиду до неї .
Жан-Поля мені було дуже шкода , через втрачену родину . Мені так хотілось , щоб в кінці книги від віднайшов загублену доньку . Але на жаль історія про це змовчала .
Ця книга залишила якийсь сумний слід в моїй душі . Але вона дає багато тем для роздумів і не залишає байдужим .
26.10.2025
У цій книзі автор знайомить читача з чотирма різними історіями, чотирма героями, які, на перший погляд, не мають нічого спільного, крім того, що вони живуть в Парижі.
Вірменин Сурен був змушений покинути домівку під час війни й опинився в Парижі.
Відомий журналіст Жан-Поль мріє про Америку й пише про американців, однак прив'язаний минулим до Парижу.
Служниця письменника Каміла оберігає таємницю свого керівника, хоч і не мала б цього робити зовсім.
Бідний художник Гійом втік із дому, щоб малювати, але тепер мистецтво не може врятувати його.
Кожен із цих персонажів має свою історію. І в кожного вона дуже болюча, особиста, емоційна. Читач не може бути байдужим до цих людей, адже автор так майстерно оповідає про їхнє минуле й про сьогоднішні поневіряння. Стиль написання чудовий, це той випадок, коли в тексті нема ніяких словесних перешкод і він ніби ллється.
Події в книзі відбуваються у 1927 році, як раз після війни. Тож деяким героям довелося побачити її на власні очі, а в інших війну бачили рідні. Тож не дивно, що історії деяких персонажів тісно пов'язані з війною та її наслідками. В інших проблеми більш особисті, але не менш болючі.
Кожен розділ присвячений одному герою і вони чергуються. Тож читач поступово знайомиться з персонажами. Автор дуже добре веде свою оповідь, спочатку про теперішнє, а потім закидає читачів у вир минулого, інколи жахливого, потім знову повертає до сьогодення й так чином показує всю історію своїх героїв і дає зрозуміти, чому вони такими стали, як доля привела їх саме сюди.
Кожен із персонажів живе в Парижі, але вони не знайомі одне з одним, аж поки в кінці всі чотири лінії не стікаються в одне місце. Фінал книги ніби й зрозумілий, але все-таки він відкритий і залишає деякі питання без відповідей.
Мені книжка сподобалась атмосферою Парижу, живими історіями та справжніми героями, цікавими діалогами та описами. У автора хороший стиль, тому я б хотіла почитати в нього ще щось.
До речі, цікаво, що в 1927 році творило багато відомих людей - Ернест Ґемінґвей, Моріс Равель, Марсель Пруст, Жозефіна Бейкер, Гертруда Стайн. Читач також зустріне їх на сторінках цієї книги, але вони будуть на другому плані.
Вірменин Сурен був змушений покинути домівку під час війни й опинився в Парижі.
Відомий журналіст Жан-Поль мріє про Америку й пише про американців, однак прив'язаний минулим до Парижу.
Служниця письменника Каміла оберігає таємницю свого керівника, хоч і не мала б цього робити зовсім.
Бідний художник Гійом втік із дому, щоб малювати, але тепер мистецтво не може врятувати його.
Кожен із цих персонажів має свою історію. І в кожного вона дуже болюча, особиста, емоційна. Читач не може бути байдужим до цих людей, адже автор так майстерно оповідає про їхнє минуле й про сьогоднішні поневіряння. Стиль написання чудовий, це той випадок, коли в тексті нема ніяких словесних перешкод і він ніби ллється.
Події в книзі відбуваються у 1927 році, як раз після війни. Тож деяким героям довелося побачити її на власні очі, а в інших війну бачили рідні. Тож не дивно, що історії деяких персонажів тісно пов'язані з війною та її наслідками. В інших проблеми більш особисті, але не менш болючі.
Кожен розділ присвячений одному герою і вони чергуються. Тож читач поступово знайомиться з персонажами. Автор дуже добре веде свою оповідь, спочатку про теперішнє, а потім закидає читачів у вир минулого, інколи жахливого, потім знову повертає до сьогодення й так чином показує всю історію своїх героїв і дає зрозуміти, чому вони такими стали, як доля привела їх саме сюди.
Кожен із персонажів живе в Парижі, але вони не знайомі одне з одним, аж поки в кінці всі чотири лінії не стікаються в одне місце. Фінал книги ніби й зрозумілий, але все-таки він відкритий і залишає деякі питання без відповідей.
Мені книжка сподобалась атмосферою Парижу, живими історіями та справжніми героями, цікавими діалогами та описами. У автора хороший стиль, тому я б хотіла почитати в нього ще щось.
До речі, цікаво, що в 1927 році творило багато відомих людей - Ернест Ґемінґвей, Моріс Равель, Марсель Пруст, Жозефіна Бейкер, Гертруда Стайн. Читач також зустріне їх на сторінках цієї книги, але вони будуть на другому плані.
24.10.2025
Книга мене вразила. Я давно не читала так гарно й майстерно написаного роману. Та ще й у шикарному перекладі.
Атмосфера міжвоєнного Парижу 1927 року. Місто в яке стікалося безліч людей з різних країн світу: письменники, художники,актори.
Автор ненав'язливо ввів в історії відомі особистості: Марселя Пруста, Ернеста Ґемінгуея, Гертруду Стайн, Жозефіну Бейкер. Але всі вони лише прикрашають оповіді головних героїв , роблячи їх більш виразними.
Книга гарно структурована, кожен розділ оповідає про одного з головних героїв. Поступово ми занурюємося в історії кожного з них, розділяючи їх біль, сум та втрати.
Мені був цікавий кожен персонаж, з жодним я не нудьгувала. Навпаки, закінчуючи читати главу з нетерпінням чекала на продовження. Доля кожного з них заслуговує на окрему книгу, настільки було захопливо.
Навіть не знаю, як це вдалося автору, але він зумів написати роман так, що читаючи його я прожила кожну емоцію з головними героями, відчула їх біль, страхи і хвилювання.
Кінець книги, для мене, був неочікуваний. Всі герої зійшлися в одній точці, але кожного чекав свій фінал.
Книга мені дуже сподобалася. Її хочеться обговорювати, тим паче, що роман піднімає багато тем, які наразі близькі українцям. Обов'язково її прочитайте, певна, ви будете приємно вражені.
Атмосфера міжвоєнного Парижу 1927 року. Місто в яке стікалося безліч людей з різних країн світу: письменники, художники,актори.
Автор ненав'язливо ввів в історії відомі особистості: Марселя Пруста, Ернеста Ґемінгуея, Гертруду Стайн, Жозефіну Бейкер. Але всі вони лише прикрашають оповіді головних героїв , роблячи їх більш виразними.
Книга гарно структурована, кожен розділ оповідає про одного з головних героїв. Поступово ми занурюємося в історії кожного з них, розділяючи їх біль, сум та втрати.
Мені був цікавий кожен персонаж, з жодним я не нудьгувала. Навпаки, закінчуючи читати главу з нетерпінням чекала на продовження. Доля кожного з них заслуговує на окрему книгу, настільки було захопливо.
Навіть не знаю, як це вдалося автору, але він зумів написати роман так, що читаючи його я прожила кожну емоцію з головними героями, відчула їх біль, страхи і хвилювання.
Кінець книги, для мене, був неочікуваний. Всі герої зійшлися в одній точці, але кожного чекав свій фінал.
Книга мені дуже сподобалася. Її хочеться обговорювати, тим паче, що роман піднімає багато тем, які наразі близькі українцям. Обов'язково її прочитайте, певна, ви будете приємно вражені.
29.04.2025
Блиск і розпуста Парижа сплелись у цій книзі в єдине ціле.
Не назву те сплетіння ані бентежним, ані пристрасним, як і саму історію - ані цілісною, ані продуманою.
Вулички Парижа, окрім огрому інших, бережуть таємниці самотнього вірменина, амбітного журналіста, безталанного художника й покоївки знаменитого митця.
Ці герої повʼязані між собою нитками, невидимими навіть їм самим.
Через пʼять років по смерті Марселя Пруста, його покоївка йде на пошуки втраченого рукопису письменника, щоб уберегти таємницю, яку колись необачно йому довірила.
Вона пригадує роки майже інтимної взаємодовіри між ними й з ностальгією повертається в ті роки, коли митець був ще живий. Майже зневірившись, вона заходить до знаменитої книгарні «Шекспір і компанія», де отримує підказку для подальших пошуків, та її увагу привертає картина, в якій бідний паризький художник втілив, напевне, якусь життєву мудрість, бо вподобала й принесла її до крамниці сама Гертруда Стайн.
Художник мав вагомі підстави картину продати, та втративши її, з гострим жалем згадує жінку, що його на її створення надихнула.
Жінка має дочку, що потоваришувала із сумним лялькарем-вірменином. У лялькових виставах, невідомою парижанам мовою, вірменин розказує про тугу за рідним краєм та біль від тяжкої утрати.
Молодий журналіст стає випадковим свідком «сповіді» лялькаря та сліз маленької дівчинки, що нагадує йому про власну втрачену дочку.
Таємниця зникнення останньої ховається у загубленому щоденнику Марселя Пруста…
Зрештою, ті невидимі нитки таки зводять героїв під один дах.
А далі - хаос і суєта
Окрім гарної (хоч і далеко не оригінальної) ідеї, плюсів у цій книзі не бачу
Не назву те сплетіння ані бентежним, ані пристрасним, як і саму історію - ані цілісною, ані продуманою.
Вулички Парижа, окрім огрому інших, бережуть таємниці самотнього вірменина, амбітного журналіста, безталанного художника й покоївки знаменитого митця.
Ці герої повʼязані між собою нитками, невидимими навіть їм самим.
Через пʼять років по смерті Марселя Пруста, його покоївка йде на пошуки втраченого рукопису письменника, щоб уберегти таємницю, яку колись необачно йому довірила.
Вона пригадує роки майже інтимної взаємодовіри між ними й з ностальгією повертається в ті роки, коли митець був ще живий. Майже зневірившись, вона заходить до знаменитої книгарні «Шекспір і компанія», де отримує підказку для подальших пошуків, та її увагу привертає картина, в якій бідний паризький художник втілив, напевне, якусь життєву мудрість, бо вподобала й принесла її до крамниці сама Гертруда Стайн.
Художник мав вагомі підстави картину продати, та втративши її, з гострим жалем згадує жінку, що його на її створення надихнула.
Жінка має дочку, що потоваришувала із сумним лялькарем-вірменином. У лялькових виставах, невідомою парижанам мовою, вірменин розказує про тугу за рідним краєм та біль від тяжкої утрати.
Молодий журналіст стає випадковим свідком «сповіді» лялькаря та сліз маленької дівчинки, що нагадує йому про власну втрачену дочку.
Таємниця зникнення останньої ховається у загубленому щоденнику Марселя Пруста…
Зрештою, ті невидимі нитки таки зводять героїв під один дах.
А далі - хаос і суєта
Окрім гарної (хоч і далеко не оригінальної) ідеї, плюсів у цій книзі не бачу