Відгуки і рецензії читачів
29.04.2025
Блиск і розпуста Парижа сплелись у цій книзі в єдине ціле.
Не назву те сплетіння ані бентежним, ані пристрасним, як і саму історію - ані цілісною, ані продуманою.
Вулички Парижа, окрім огрому інших, бережуть таємниці самотнього вірменина, амбітного журналіста, безталанного художника й покоївки знаменитого митця.
Ці герої повʼязані між собою нитками, невидимими навіть їм самим.
Через пʼять років по смерті Марселя Пруста, його покоївка йде на пошуки втраченого рукопису письменника, щоб уберегти таємницю, яку колись необачно йому довірила.
Вона пригадує роки майже інтимної взаємодовіри між ними й з ностальгією повертається в ті роки, коли митець був ще живий. Майже зневірившись, вона заходить до знаменитої книгарні «Шекспір і компанія», де отримує підказку для подальших пошуків, та її увагу привертає картина, в якій бідний паризький художник втілив, напевне, якусь життєву мудрість, бо вподобала й принесла її до крамниці сама Гертруда Стайн.
Художник мав вагомі підстави картину продати, та втративши її, з гострим жалем згадує жінку, що його на її створення надихнула.
Жінка має дочку, що потоваришувала із сумним лялькарем-вірменином. У лялькових виставах, невідомою парижанам мовою, вірменин розказує про тугу за рідним краєм та біль від тяжкої утрати.
Молодий журналіст стає випадковим свідком «сповіді» лялькаря та сліз маленької дівчинки, що нагадує йому про власну втрачену дочку.
Таємниця зникнення останньої ховається у загубленому щоденнику Марселя Пруста…
Зрештою, ті невидимі нитки таки зводять героїв під один дах.
А далі - хаос і суєта
Окрім гарної (хоч і далеко не оригінальної) ідеї, плюсів у цій книзі не бачу
Не назву те сплетіння ані бентежним, ані пристрасним, як і саму історію - ані цілісною, ані продуманою.
Вулички Парижа, окрім огрому інших, бережуть таємниці самотнього вірменина, амбітного журналіста, безталанного художника й покоївки знаменитого митця.
Ці герої повʼязані між собою нитками, невидимими навіть їм самим.
Через пʼять років по смерті Марселя Пруста, його покоївка йде на пошуки втраченого рукопису письменника, щоб уберегти таємницю, яку колись необачно йому довірила.
Вона пригадує роки майже інтимної взаємодовіри між ними й з ностальгією повертається в ті роки, коли митець був ще живий. Майже зневірившись, вона заходить до знаменитої книгарні «Шекспір і компанія», де отримує підказку для подальших пошуків, та її увагу привертає картина, в якій бідний паризький художник втілив, напевне, якусь життєву мудрість, бо вподобала й принесла її до крамниці сама Гертруда Стайн.
Художник мав вагомі підстави картину продати, та втративши її, з гострим жалем згадує жінку, що його на її створення надихнула.
Жінка має дочку, що потоваришувала із сумним лялькарем-вірменином. У лялькових виставах, невідомою парижанам мовою, вірменин розказує про тугу за рідним краєм та біль від тяжкої утрати.
Молодий журналіст стає випадковим свідком «сповіді» лялькаря та сліз маленької дівчинки, що нагадує йому про власну втрачену дочку.
Таємниця зникнення останньої ховається у загубленому щоденнику Марселя Пруста…
Зрештою, ті невидимі нитки таки зводять героїв під один дах.
А далі - хаос і суєта
Окрім гарної (хоч і далеко не оригінальної) ідеї, плюсів у цій книзі не бачу