Мені дуже сподобалася концепція світу. Поглинання людських душ за допомогою музики це сильно. І чисте світле серце нібито темної за своєю природою істоти - теж. Так, це я про Огаста, одного з головних героїв. Дуже він запав мені в душу. Такого емпатичного і доброго персонажа ще треба пошукати. Кейт, ще одна головна героїня, мені сподобалася менше, але попереду друга частина дилогії, тож ще побачимо.
Якщо казати коротко, то це книга про людську природу. І в ній монстри це не завжди ті, хто цими "монстрами" нібито народився. Книга прекрасна, захоплююча. Хоч за жанром це янгедалт, вона добре зайде і дослому читачу.
1000 з 10 ❤️.
Кейт ми зустрічаємо під час того, як вона спалює свою школу-інтернат до тла. Бо вона хоче жити вдома. Але її батько завжди цього сторонився. Адже місто наповнене монстрами. Хоча він і використовує цих же монстрів у своїх кримінальних справах.
Дівчина все таки оселяється вдома, йде до звичайної школи, де всі знають хто її батько. І там вона зустрічає його.
Август хоче жити звичайним життям. Хоче мати друзів. Але він інший. І щоб вижити, йому потрібно харчуватися. Але він відкладає це завжди на останній момент, тому що не може прийняти монстра в собі.
І ось вони зустрілися - дівчина, яка ненавидить монстрів і монстр, який має найлюдськішу душу в світі.
Але все таки щоб вижити Август дістає свою скрипку та співає смертельну пісню. «This savage song» це перша частина з дилогії. Але мене вистачило лише на першу частину.
Книга закінчується на інтригуючій ноті. Але почавши читати другу книгу, я зрозуміла, що мені не цікаво, тому її покинула.
Це уже друга серія книг у автора, в яких я читаю лише першу книгу, а далі мені читати не хочеться. Напевно тут уже можна сказати, що автор точно не мій.