Відгуки і рецензії читачів
06.02.2026
Піранезі — це повільна, атмосферна історія, яка будується не стільки на подіях, скільки на відчуттях. Роман занурює у дивний, замкнений світ нескінченного Будинку з коридорами, залами та тисячами статуй, де океан приходить припливами, а сам час ніби втрачає звичні межі. Тут живе Піранезі — уважний спостерігач і дослідник цього простору, який прийняв його правила і не ставить під сумнів власну реальність. Поруч із ним існує ще одна людина — Однодумець, і саме з цієї присутності поступово починає розплутуватися щось тривожне та значно більше за межі Будинку.
Для мене ця книга виявилася затягнутою. Подій небагато, і майже весь текст тримається на спогляданні, нотатках та роздумах. Було відчуття, що історію можна було скоротити вдвічі без втрати сенсу. Я, мабуть, сприйняла роман надто буквально і приховані філософські теми не викликали в мене того відгуку, на який розраховуваний текст.
Не можу сказати, що Піранезі — погана книга. Швидше, вона дуже розрахована на свою аудиторію, до якої я не належу. Можливо, я просто читала її не в той момент. Але це саме той випадок, коли варто прочитати і скласти власне враження, бо для багатьох цей роман стає одним з найкращих
Для мене ця книга виявилася затягнутою. Подій небагато, і майже весь текст тримається на спогляданні, нотатках та роздумах. Було відчуття, що історію можна було скоротити вдвічі без втрати сенсу. Я, мабуть, сприйняла роман надто буквально і приховані філософські теми не викликали в мене того відгуку, на який розраховуваний текст.
Не можу сказати, що Піранезі — погана книга. Швидше, вона дуже розрахована на свою аудиторію, до якої я не належу. Можливо, я просто читала її не в той момент. Але це саме той випадок, коли варто прочитати і скласти власне враження, бо для багатьох цей роман стає одним з найкращих
21.10.2025
заплутаними вестибюлями будинку піранезі проведе вас до розгадки таємниці власного життя, і покаже, що не все в світі так однозначно і зрозуміло, як хотілося б.
така дивна і незрозуміла на перший погляд історія, яка насправді розкриває багато всього цікавого і в основі якої лежить грецький міф про лабіринт мінотавра (я сподіваюсь на це, бо відсилок було більше ніж багато). сюжет розповідає про мешканця дивного будинку у якому проглядається цілий всесвіт, власне, будинок і є цілим окремим всесвітом, лабіринтом, у якому піранезі живе майже один, хоча є точно ще один персонаж — однодумець — з яким вони періодично зустрічаються. піранезі створює мапу цього будинку, відкриває нові зали, знаходить нових мешканців, і намагається записати всі дані у свої щоденники, адже він науковець. описами залів і вестибюлів буквально переповнена ця книга, різні неповторні статуї, припливи, альбатроси і люди альков, люди "інших" залів прописані на кожній сторінці. і я вам клянусь, це так фантастично дивно бачити весь світ очима того, хто постійно знаходиться на одинці з власними роздумами і ще кількома альбатросами.
на перших сторінках я розуміла приблизно нічого, і в цьому фішка книги. розповідь ведеться у формі записів у щоденнику, певні дні певних місяців і років, дивні події які призводять до розгалужених роздумів, незрозуміла світобудова, яка втім пояснюється. не можу сказати що мені не сподобалось, не можу сказати що мені сподобалось. це цікава книга, вона унікальна своїм сюжетом, вона не розкриває персонажів, скоріше навпаки намагається приховати кожного, але при тому розкрити світобудову лабіринту, значення статуй і залів. до якогось моменту ви не розумієте нічого, а потім пазл складається і це все відчувається дуже правильно. єдиним мінусом для мене тут була величезна кількість великих літер і Речення Які Були Ось Такими Постійно І Це Незручно.
піранезі розкрив таємницю, а я отримала гарну, трошки заплутану і дуже атмосферну історію.
4/5?
така дивна і незрозуміла на перший погляд історія, яка насправді розкриває багато всього цікавого і в основі якої лежить грецький міф про лабіринт мінотавра (я сподіваюсь на це, бо відсилок було більше ніж багато). сюжет розповідає про мешканця дивного будинку у якому проглядається цілий всесвіт, власне, будинок і є цілим окремим всесвітом, лабіринтом, у якому піранезі живе майже один, хоча є точно ще один персонаж — однодумець — з яким вони періодично зустрічаються. піранезі створює мапу цього будинку, відкриває нові зали, знаходить нових мешканців, і намагається записати всі дані у свої щоденники, адже він науковець. описами залів і вестибюлів буквально переповнена ця книга, різні неповторні статуї, припливи, альбатроси і люди альков, люди "інших" залів прописані на кожній сторінці. і я вам клянусь, це так фантастично дивно бачити весь світ очима того, хто постійно знаходиться на одинці з власними роздумами і ще кількома альбатросами.
на перших сторінках я розуміла приблизно нічого, і в цьому фішка книги. розповідь ведеться у формі записів у щоденнику, певні дні певних місяців і років, дивні події які призводять до розгалужених роздумів, незрозуміла світобудова, яка втім пояснюється. не можу сказати що мені не сподобалось, не можу сказати що мені сподобалось. це цікава книга, вона унікальна своїм сюжетом, вона не розкриває персонажів, скоріше навпаки намагається приховати кожного, але при тому розкрити світобудову лабіринту, значення статуй і залів. до якогось моменту ви не розумієте нічого, а потім пазл складається і це все відчувається дуже правильно. єдиним мінусом для мене тут була величезна кількість великих літер і Речення Які Були Ось Такими Постійно І Це Незручно.
піранезі розкрив таємницю, а я отримала гарну, трошки заплутану і дуже атмосферну історію.
4/5?
26.06.2024
Піранезі — улюблене дитя Будинку. Він блукає нескінченними залами, вивчає статуї, дає імена кісткам, а Будинок, у свою чергу, захищає його, надаючи рибу і молюсків на їжу та водорості, щоб прикрити тіло. Піранезі веде щоденник своїх щоденних мандрівок, описуючи всі деталі свого життя в цьому дивовижному місці.
Однодумець, який дає Піранезі взуття і папір, є не менш таємничою фігурою. Взагалі, важко зрозуміти хто вони взагалі такі і які їхнісправжні місця в Будинку. Однодумець не відчуває такої відданості до Будинку, як Піранезі, не розуміє краси Верхніх зал і глибин Нижніх. Ці двоє мають різні цілі, але що об’єднує їх у цьому місці?
Спочатку все здається незрозумілим і заплутаним. Усвідомлення приходить повільно, як приплив, але потім раптово і бурливо заповнює свідомість. Ця історія-лабіринт досліджує теми самотності, ізоляції, сумнівів у собі та відсутності вибору. Але чи справді вибору немає?
Піранезі носить ім'я італійського архітектора і графіка, великого шанувальника і творця моторошних лабіринтів. Можливо, Піранезі сам створив ці стіни навколо себе? І чи вийде він лише тоді, коли дозволить собі це? Чи існує вища сила, яка вирішує за нього? Ці питання роблять історію ще більш глибокою і змушують задуматися про природу нашої реальності і нашого місця в ній.
Післямова про процес написання роману додає ще більшої цінності цій книзі. Авторка взяла за основу оповідання зі збірки "Алеф" Борхеса, і ця робота допомогла їй вийти з важкого стану. Можливо, саме тому історія наповнена такою відчуженістю і навіть відчаєм, хоча кожен читач може знайти в ній свої сенси.
Стіни Будинку тиснуть, статуї стежать, вода насувається, поки ти спиш. Ця історія викликає надзвичайно некомфортні відчуття, але саме цим вона і запам'ятовується. "Піранезі" — це книга, яка вражає своєю оригінальністю і глибиною. Вона пропонує читачеві не лише захоплюючу історію, але й простір для роздумів про важливі життєві питання. Роман залишає сильне емоційне враження і спонукає до переосмислення того, що ми знаємо про себе і світ навколо нас.
Загалом, "Піранезі" Сюзанни Кларк — це прекрасний зразок сучасної літератури, який варто прочитати тим, хто цінує глибокі, багатошарові історії.
Однодумець, який дає Піранезі взуття і папір, є не менш таємничою фігурою. Взагалі, важко зрозуміти хто вони взагалі такі і які їхнісправжні місця в Будинку. Однодумець не відчуває такої відданості до Будинку, як Піранезі, не розуміє краси Верхніх зал і глибин Нижніх. Ці двоє мають різні цілі, але що об’єднує їх у цьому місці?
Спочатку все здається незрозумілим і заплутаним. Усвідомлення приходить повільно, як приплив, але потім раптово і бурливо заповнює свідомість. Ця історія-лабіринт досліджує теми самотності, ізоляції, сумнівів у собі та відсутності вибору. Але чи справді вибору немає?
Піранезі носить ім'я італійського архітектора і графіка, великого шанувальника і творця моторошних лабіринтів. Можливо, Піранезі сам створив ці стіни навколо себе? І чи вийде він лише тоді, коли дозволить собі це? Чи існує вища сила, яка вирішує за нього? Ці питання роблять історію ще більш глибокою і змушують задуматися про природу нашої реальності і нашого місця в ній.
Післямова про процес написання роману додає ще більшої цінності цій книзі. Авторка взяла за основу оповідання зі збірки "Алеф" Борхеса, і ця робота допомогла їй вийти з важкого стану. Можливо, саме тому історія наповнена такою відчуженістю і навіть відчаєм, хоча кожен читач може знайти в ній свої сенси.
Стіни Будинку тиснуть, статуї стежать, вода насувається, поки ти спиш. Ця історія викликає надзвичайно некомфортні відчуття, але саме цим вона і запам'ятовується. "Піранезі" — це книга, яка вражає своєю оригінальністю і глибиною. Вона пропонує читачеві не лише захоплюючу історію, але й простір для роздумів про важливі життєві питання. Роман залишає сильне емоційне враження і спонукає до переосмислення того, що ми знаємо про себе і світ навколо нас.
Загалом, "Піранезі" Сюзанни Кларк — це прекрасний зразок сучасної літератури, який варто прочитати тим, хто цінує глибокі, багатошарові історії.
17.02.2024
«Піранезі» — Сюзанна Кларк
Щойно розпочавши роботу над Піранезі, авторка зрозуміла, що роман буде частково автобіографічним — книжкою про людину, нездатну покинути свій будинок.
Можливо, він є метафорою. Можливо, знаходиться десь під носом. Якийсь закільцьований лабіринт. Дім постає не лише місцем, з якого не може вибратися головний герой, а ще й символізує увесь світ. Для кожного це різні речі: комфорт, сім’я, друзі, обов’язок. Або щось назавжди забуте.
«Колись чоловіки й жінки були здатні обертатися на орлів і перелітати на величезні відстані. Вони відчували обертання зір у себе в свідомості. Мої сучасники цього не розуміли. Неначе хронологія є мірилом чеснот!»
Піранезі живе в Будинку. День за днем він веде щоденник та фіксує різноманітні дива: безкінечні зали зі статуями, припливи, лабіринти. У нього є друг — Однодумець. Але здебільшого він знаходиться на самоті. Одного дня на хідниках починають з’являтися послання, написані крейдою.
Книга гарна. Тут є за що зачепитися, проаналізувати. Мова Кларк майстерна, особливо щодо описів кімнат будинку. Ще б трохи і можно сказати, що це фентезійний світ, його важко зрозуміти й влитися в нього, але якщо спробуємо — нам відкриється унікальний, по-особливому меланхолійний куточок душі.
Щойно розпочавши роботу над Піранезі, авторка зрозуміла, що роман буде частково автобіографічним — книжкою про людину, нездатну покинути свій будинок.
Можливо, він є метафорою. Можливо, знаходиться десь під носом. Якийсь закільцьований лабіринт. Дім постає не лише місцем, з якого не може вибратися головний герой, а ще й символізує увесь світ. Для кожного це різні речі: комфорт, сім’я, друзі, обов’язок. Або щось назавжди забуте.
«Колись чоловіки й жінки були здатні обертатися на орлів і перелітати на величезні відстані. Вони відчували обертання зір у себе в свідомості. Мої сучасники цього не розуміли. Неначе хронологія є мірилом чеснот!»
Піранезі живе в Будинку. День за днем він веде щоденник та фіксує різноманітні дива: безкінечні зали зі статуями, припливи, лабіринти. У нього є друг — Однодумець. Але здебільшого він знаходиться на самоті. Одного дня на хідниках починають з’являтися послання, написані крейдою.
Книга гарна. Тут є за що зачепитися, проаналізувати. Мова Кларк майстерна, особливо щодо описів кімнат будинку. Ще б трохи і можно сказати, що це фентезійний світ, його важко зрозуміти й влитися в нього, але якщо спробуємо — нам відкриється унікальний, по-особливому меланхолійний куточок душі.
08.02.2024
"Піранезі" Сюзанни Кларк
Прочитала два рази і досі не можу в повній мірі усвідомити, що ж це було, але було класно. Читати варто, однозначно.
Головним героєм точно є Піранезі, але Будинок, чия Краса безмірна і Добрість нескінченна, для мене також був персонажем. Це як місто у Валер'яна Підмогильного, але в Сюзанни Кларк Будинок наповнений Ідеями, а не еґоїстичними людьми.
Історія ллеться точно як вода в Сезон, і не треба намагатися пам'ятати всі шляхи і назви, хоча дуже хочеться. Здається, в цьому і є суть - в шляхах, але як на мене то ні. Детективно-містична складова тут починає розвиватися приблизно із середини книги, спочатку просто оповідь про Будинок, побут, життя.
Піранезі точно як його тезка, той самий італійський графік і архітектор, який домальовував зруйнованим пам'яткам недоладні деталі. А ще Піранезі — це назва мінливої, незбагненної в'язниці, оточеної статуями неможливої геометрії в одній грі. Сюзанна Кларк вдало використовує посилання і на класичні твори, і на попкульт, тому вони й знаходять багатьом. Мені так однозначно.
Рекомендую! Як не собі, так на подарунок, бо лформ просто вау!
Прочитала два рази і досі не можу в повній мірі усвідомити, що ж це було, але було класно. Читати варто, однозначно.
Головним героєм точно є Піранезі, але Будинок, чия Краса безмірна і Добрість нескінченна, для мене також був персонажем. Це як місто у Валер'яна Підмогильного, але в Сюзанни Кларк Будинок наповнений Ідеями, а не еґоїстичними людьми.
Історія ллеться точно як вода в Сезон, і не треба намагатися пам'ятати всі шляхи і назви, хоча дуже хочеться. Здається, в цьому і є суть - в шляхах, але як на мене то ні. Детективно-містична складова тут починає розвиватися приблизно із середини книги, спочатку просто оповідь про Будинок, побут, життя.
Піранезі точно як його тезка, той самий італійський графік і архітектор, який домальовував зруйнованим пам'яткам недоладні деталі. А ще Піранезі — це назва мінливої, незбагненної в'язниці, оточеної статуями неможливої геометрії в одній грі. Сюзанна Кларк вдало використовує посилання і на класичні твори, і на попкульт, тому вони й знаходять багатьом. Мені так однозначно.
Рекомендую! Як не собі, так на подарунок, бо лформ просто вау!
03.02.2024
Це, певно, дайдивніша і навдивовижніша книга, яку я прочитала за минулий рік. Вона емоціно важка. І важко сприймається при прочитані. Насправді, цьому є пояснення - коли авторка писала її, вона перебувала у стані депресії і тривожності, що наклало значний відбиток на сюжет і описи в книзі.
Головний герой, Піранезі, живе в Будинку. Але це не звичний нам будинок, це цілий лабіринт і всесвіт, який Піранезі не може, а еа початку, і не хоче покидати. Він не пам'ятає ні свого справжнього імені, ні ким він був раніше. Єдина жива душа, з якою він спілкується, це Однодумець. Але хто такий цей Однодумець і чого він хоче від Піранезі невідомо.
Роман весь просякнутий важким відчуттям тривожності, а особисто для мене, і пілсвідомого страху та невпевненості.
Книга не для всіх, це однозначно. Я зустрічала кардинально різні відгуки на неї - від захоплення, до відвертої відрази. Мені особисто сподобалось. Книга ховає в собі безліч посилань - від міфічних, до інших літературних творів (особливо добре можна помітити посилання на "Хроніки Нарнії" К. С. Льюїса).
Це глибока алегорична робота, сповнена філософії, сюжет тут насправді річ вторинна. Не треба сприймати все, що відбувається у книзі у прямому сенсі, бо здебільшого це алегорія, а основне значення мають саме відчуття головного героя.
Моя оцінка 10/10. І окремий плюс оформленю видання. Воно неймовірне.
Головний герой, Піранезі, живе в Будинку. Але це не звичний нам будинок, це цілий лабіринт і всесвіт, який Піранезі не може, а еа початку, і не хоче покидати. Він не пам'ятає ні свого справжнього імені, ні ким він був раніше. Єдина жива душа, з якою він спілкується, це Однодумець. Але хто такий цей Однодумець і чого він хоче від Піранезі невідомо.
Роман весь просякнутий важким відчуттям тривожності, а особисто для мене, і пілсвідомого страху та невпевненості.
Книга не для всіх, це однозначно. Я зустрічала кардинально різні відгуки на неї - від захоплення, до відвертої відрази. Мені особисто сподобалось. Книга ховає в собі безліч посилань - від міфічних, до інших літературних творів (особливо добре можна помітити посилання на "Хроніки Нарнії" К. С. Льюїса).
Це глибока алегорична робота, сповнена філософії, сюжет тут насправді річ вторинна. Не треба сприймати все, що відбувається у книзі у прямому сенсі, бо здебільшого це алегорія, а основне значення мають саме відчуття головного героя.
Моя оцінка 10/10. І окремий плюс оформленю видання. Воно неймовірне.