Планета мавп

В передмові перекладача Василя Лаптійчука, згадуються основні задуми автора, який хотів показати наше суспільство на прикладі мавп, така собі саркастична алегорія на авторитарні режими, які з 60-х років нікуди й не зникли. Про те, як орангутанги - представники офіційної науки, можуть переписувати історію, під себе. Видавати чуже за своє, присвоювати здобутки інших культур. Це все ми й зараз прекрасно бачимо. А ще бачимо, режим горил - силовики, наглядачі, мисливці, які авторитарно узурпували владу, та підтримують курс орангутангів. Звісно, є проблиски цього суспільства як шимпанзе, котрі представляють клас науковців та інтелігенцію, однак вони піддатливі до впливу - вище згаданих мавпячих каст.
Стара-добра фантастика, має дивовижну здатність буди актуальною й нині, своєю формою та змістом, і головними меседжами. Хоча, здавалось пройшло більше ніж півстоліття. А цей роман-травестія, роман-попередження, і навіть, якщо взагалі не ловити ніяких алегорій, а просто прочитати цю історію, ви все одно отримаєте задоволення від прочитаного.
На мою думку, не завадило цю книгу включати в шкільну програму, або ж перед черговими виборами, обов'язково перечитувати - бо ж ми такі люди в цьому світі, що обов'язково можемо привести до влади такі от касти орангутангів та горил, що описані в книзі. І не важливо звідки ви, Чи це штат Айдаго, чи Волинь, чи Красноярський край....
Сюжет цікавий, група дослідників прибуває із Землі прилітає на планету Сорор із системи Бетельгейзе. На цій планеті люди - примітивні, дикі тварини, які виконують роль аналогічну мавпам на Землі. А от панівний клас це примати - вони, високорозвинені, технологічні. І схожі на людей з планети Земля, своєю поведінкою, манерами, культурою та розвитком. Чи будуть вони раді чужинцям? І яка доля спіткає землян? Про це вам повідає ця книга. А також власне багато таємниць якими оповита цивілізація розумних мавп. Їхні жахливе поводження до людей нерозумних, що може навіть шокувати.
Перекладач згадав, основні меседжі, які залишає автор, та по ходу прочитання, я думаю, ви самі ще додатково дійдете до певних своїх висновків, розмірковуючи про прочитане. Бо, що? Правильно, ми homo sapiens, і повинні вміти аналізувати та мислити, щоб залишитись на верхівці еволюції, не скотитись в тупикову прірву, не деградувати.
Як і уся серія Чумацького шляху, це великоформатна книга, яка містить багато гарних ілюстрацій, що доповнює сюжети. Все як завжди, в цій серії. Я би обов'язково рекомендував цю книгу для прочитання.

Соціально-філософський роман П'єра Булля "Планета мавп" (завдяки кіноадаптаціям в уяві одразу постає хибна картинка гостросюжетного протистояння людини розумної з нахабними мавпами) здається сатиричним резюме сьогодення із дещо застарілим, але досі актуальним лозунгом "хто володіє інформацією - той володіє світом".
У реальності Булля світом володіють мавпи.
Присвоївши здобутки попередньої цивілізації - людей, - мавпи створили ілюзію "ісконного" панування своєї раси над людьми. Людство, тим часом, настільки деградує, що продовжує існувати тільки завдяки інстинкту виживання.
Зображувана модель майбутнього, в основі якої лежить неймовірний сценарій розвитку (або ж деградації) існуючого суспільства, дозволяє розкрити ряд психологічних нюансів у взаєминах людей і поведінці окремої особистості, праналізувати різноманітні шляхи, які ведуть не тільки до розвитку цивілізації, а й до її фізичного й духовного знищення.
Журналіст Улісс бере участь у космічній місії, в ході якої екіпаж відкриває заселену планету - майже абсолютну копію Землі. Висадившись на ній, науковці опиняються по інший бік еволюції. Під тиском панівної ідеології, вони починають сумніватись у природі власного інтелекту.
Якщо читач почав плекати ілюзію, що люди й мавпи можуть порозумітися й жити "по братськи", то сцена наприкінці, де шимпанзе Зіра, яка впродовж року виявляла милосердя й підтримувала Улісса, в момент розчулення відштовзує його зі словами "Ти такий потворний!"
Не можу не відмітити стиль П'єра Булля: тут не треба ламати мізки, щоб скласти якусь картинку - сюжет доволі рівний і, навіть, аскетичний, - тому тому ідеї "читаються" легко (для тих, хто хоче їх прочитати) і примушують замислитись вже з першої сторінки.