По мене прийдуть уночі
«По мене прийдуть уночі» Тахіра Хамута Ізґіла — мемуари уйгурського поета й кінорежисера про державні переслідування в Сіньцзяні. Він описує, як після посилення репресій у 2017 році люди з його оточення перестають виходити на зв’язок, а можливість власного арешту починає визначати рішення родини.
З якої розмови починаються мемуари
У пролозі Ізґіл повертається до березня 2009 року. Він читає вдома, коли до дверей приходять двоє чоловіків і просять його піти з ними. У відділку його розпитують про роботу над сценарієм і про людей, з якими він спілкується. Така сцена дає зрозуміти, чому попередній досвід допитів важить для автора, коли арешти стають частішими. Ізґіл звертає увагу на те, як буденний виклик може перервати домашні справи й зробити предметом перевірки коло знайомств.
Як родина готується до ночі й можливого від’їзду
Коли зникають знайомі, поет залишає біля дверей теплі речі та взуття на випадок нічного арешту. Цей приготований одяг показує, як очікування стає частиною побуту. Розмови з дружиною про від’їзд відбуваються тоді, коли родині доводиться оцінювати загрозу за неповними відомостями. В окремих епізодах автор зосереджується на долях конкретних людей, зокрема економіста Ільхама Тохті та його родини.
Книжка підійде тим, хто хоче зрозуміти переслідування уйгурів через свідчення очевидця, який запам’ятовує окремі розмови, дії та зміни вдома. Українською мемуари переклала Христина Радченко. Досвід автора можна простежити від перших викликів до моменту, коли родина починає планувати виїзд.