Поклик. Цикл "Хроніки червоних лисиць"

Коли тільки книга вийшла, я відразу звернула на неї увагу. Але потім зʼявилася інформація, що в серії буде 7 книг, і я така: «Ні, дякую».
Але воно якось так вийшло (саме звісно, я до цього не маю ніякого відношення), книга зʼявилася в мене в колекції.

Мені ця історія нагадала суміш декількох історій: «Місто Півмісяця» (яке я люблю всім серцем), «Девʼятий дім» (який я люблю всім серцем) і, нікуди правди діти, «Сутінки» (які я читала в 16 років, і нехай вони там в моїх 16 і залишаються).

Головна героїня, Віксена - звичайна людська дівчина, яка працює на досить неординарній роботі. Вдень - вона проста офісна працівниця (хоча цей аспект не був описаний), а вночі вона шастає по кладовищах і запечатує могили щойно померлих людей, щоб ті здуру не повстали і не стали нечистю.
Під час одного з таких завдань, дівчину намагаються вбити, але на допомогу їй приходить один харизматичний вампір, який згодовує дівчині трішки своєї крові, чим рятує незнайомку.
І от після цієї ночі з дівчиною починає творитися щось дивне і небезпечне. Вона має розібратися з таємницями свого минулого, щоб зрозуміти що з нею відбувається зараз, і чому вона стала ласим шматочком і яблуком розбрату у війні, до якої не має ніякого стосунку.
Чи має?
Допомагають їй у її пошуках уже вищезгаданий вампір та її найкращий друг-перевертень (який безнадійно в неї закоханий).

Це напевно перша книга в моєму житті, де через абзац новий POV. Взагалі книга написана в третій особі, але все одно читач бачить картинку або думки певного героя. Так от акценти постійно зміщуються, і мені треба було контролювати хто це подумав, і хто як бачить ту, чи іншу ситуацію.
Це міське фентезі, де є окремо світ людей, а є надприродний. І світ людей не має знати про існування нечисті, магії та всього такого нетипового. Але ось ця людська сторона цього світу була дуже мало описана. Хіба що сусідки гг, які її недолюблюють і думають, що вона в себе якісь оргії демонічні влаштовує.

Загалом мені сподобалася історія, і я буду читати продовження. Цікаво куди поверне хід подій, адже закінчення тут таке шокуюче, що мені треба знати як це все розрулиться.

Як янг едалт - це цілком пристойно. Якщо ви любите роментезі — беріть, “Поклик» має сподобатись, тут всі компоненти на місці: загадка, яку треба розгадати, приємні герої з різними характерами (окремо три плюси за те, що герой якому кілька сотень років веде себе як дорослий, а не гормональний підліток чим часто грішать янг едалти), присутні якісь жарти, романтична лінія, яка в принципі мене не дратувала (так, я писала про трикутник раніше, все ще думаю, що він доволі нудний, але в другій половині книги стало краще. Ну чи я до них звикла😋).

Взагалі після середини стає помітно краще. Відчувається, що авторка поступово відточує свою майстерність і історія набуває деталей. Якщо на початку було багацько доволі типових штампів та, на мій смак, забагато зайвих описів, то далі їх все менше і стає цікавіше.

Так, у мене все ще є питання до світоустрою та деяких нюансів, і тут можу тільки сподіватись, що авторка не просто читає відгуки, а й бере їх до уваги та пропрацює деякі питання в наступних частинах.

Я б не сказала, що мені необхідне продовження от прям негайно, але коли вийде друга частина - читатиму.

P.s. Нема тіла - нема діла. Раз нам не показали труп, то вважаю що там всі лишились живі, ми просто про це поки що не знаємо😂

Головна героїня, Віксена, звичайна людина, має прізвисько Лисиця і живе у світі де є інші раси. Її робота - запечатувати могили. Коли одного разу, вона потрапляє в халепу, її рятує вампір або як тут називають вікланець. Що з цього буде? Хто хотів вбити Віксену? І чому неіснуючий клан вбиває надприродних? А тут ще й дивні сни у Лисиці.

Віксена з урівноваженої та розумної, поряд з Тео ставала дикою кішкою, що постійно хотіла з ним боротись. Тео ж тягнуло до Віксени, хоч на той момент він і мав партнершу, але тільки для втіх. Ніл, інший герой, до того ж вовкулака, був дуже запальний та часто бісився. Трошки було кліше, що закоханий друг вовкулака і зустріч з вампіром(вікланцем) , чомусь герої мені поки не відкрились.

Багато різних створінь, були тут і вовкулаки, відьми, привиди, душники, чорти та інші різні неймовірні створіння. Дуже багато різних героїв, організації. Спочатку все плуталось, я не розуміла яка організація за кого і проти кого, багато героїв та видуманих слів, це конкретно збивало з толку.

В той же час новий видуманий світ, де щось повторювались з інших фентезі, а щось зовсім своє. Тут були і пригоди, погоні, вбивства, загадковий клан,ідрасів дуб, прокляття тигролаків і вікланців та багато інших пригод. Любовна лінія тут поки що невідкрита, тому вибір героїні невідомий, а фінал був шокуючим, загалом сподобалось та книга не пройняла мене повністю.