Її прихистила сувора тітка Поллі, але жінка зробила це виключно з почуття обов'язку. Життя сироти, здавалося, стане складним і безрадісним, але Поліанна мала суперсилу: вона вміє знаходити привід для радості навіть у найважчих ситуаціях. Більше того, вона «заражає» цим всіх, хто її оточує, і непомітно, крок за кроком життя цілого міста стає трохи щасливішим.
Незважаючи на те, що книга дитяча, вона нескінченно мудра і прониклива. Перечитувати її було не тільки трепетно і тепло, але й корисно: тепер я загорілася, щоб освоїти суперздатність Полліанни і прищепити собі "всемогутнє і невичерпне бажання знайти позитивну сторону у всьому, що вже сталося або тільки станеться".
Ця книга схожа на «Енн із зелених дахів» та «Маленькі жінки», але всеодно має невичерпну кількість особливостей, чим і може вас зацікавити.