Авторка – американська психотерапевтка з великим досвідом та чудовою освітою. І багато думок, які вона висловлює в книзі, мені справді відгукнулися. Вона виділяє п’ять основних видів перфекціонізму і для кожного з них наводить життєви ситуації та те, як ми можемо поводити себе під час них.
Я виписала доволі багато думок з книги, тому хочу більше поділитися саме ними:
• Ваша реакція на свої невдачі й чужий успіх, бажання докладати зусиль, цілі, які ви перед собою ставите – усе це випливає з вашого способу мислення.
• Ваші спогади про ідеальні моменти – це спогади про миті, коли ви були найбільше присутні.
• Покарання – спроба контролювати іншу людину через біль. Дисципліна – спроба розкрити її силу через структуру.
• Результати дослідження різниці між адаптивними й дезадаптивними перфекціоністами, показали, що це не перфекціоністські схильності шкодять нашому ментальному здоров’ю – це самокритика, якою ми себе нещадно поливаємо, ставить під загрозу наш добробут.
• Ви ніколи не пізнаєте майбутнього. Ви завжди і тільки живете у поточному моменті. І якщо чекатимете, коли настане майбутнє, щоб відчути радість – то не відчуєте її ніколи.
• Порівнювати себе з іншими – дезадаптивна витрата енергії. Ви, як людина – цілий світ міст в одній особі. Ви настільки швидко змінюєтеся, що навіть намагатися себе порівняти з кимось – марна справа, і робите собі погану послугу щоразу, як пробуєте. Ви не можете подобатися всім, та це не означає, що вам слід змінюватися.
• Ви прийшли у цей світ не для того, щоб виконати якнайбільше завдань і вмерти. Ви – не графік результатів. Ви – людина.
• Ми так захоплюємося спробами знайти сенс життя, сп’янілі від екзистенціалізму. А все так просто: усе, чого люди хочуть – це близькість. Саме вона приносить у наші життя радість і сенс.