Головна героїня, Піппа Фітц-Амобі, – старшокласниця з маленького містечка, яка береться за розслідування справи про вбивство, яке сталося п'ять років тому. Всі вважають, що це очевидний випадок, де винного вже знайдено, але Піппа не погоджується з загальною думкою. І ось тут починається справжня магія книги – її допитливий розум і неймовірна рішучість.
Мені дуже сподобалося, як Джексон побудувала сюжет. Це не просто розслідування вбивства, а цілий калейдоскоп людських доль, кожен персонаж – зі своєю таємницею, своїм болем і своїми мотивами. Піппа, незважаючи на свою молодість, дуже уважно і дбайливо підходить до кожного свідка, кожної деталі. Вона ставить такі питання, які навіть досвідчені детективи могли б упустити.
Крім того, Піппа – дуже реалістичний персонаж. Вона не бездоганна, іноді помиляється, іноді сумнівається у своїх силах, але завжди знаходить в собі сили рухатися далі. Її сміливість і наполегливість дійсно надихають. А її відносини з друзями, родиною і новими знайомими роблять її ще більш живою і багатогранною.
Ще один великий плюс книги – це її атмосфера. Маленьке містечко, де всі знають один одного, де є свої секрети і інтриги. Джексон чудово передає цей дух маленької громади, де плітки можуть бути небезпечнішими за зброю. Читач буквально відчуває напругу, коли Піппа поступово розплутує цей клубок брехні і напівправд.
Окремо хочу сказати про формат книги. Вона написана у вигляді нотаток, стенограм, інтерв'ю і повідомлень, що додає ще більшої реалістичності. Це робить читання ще більш захоплюючим і інтерактивним, ніби ти сам береш участь у цьому розслідуванні разом з Піппою.
І фінал! Ох, цей фінал. Скажу чесно, я не очікувала такого повороту. Він змусив мене перегорнути останні сторінки з прискореним серцебиттям. Холлі Джексон вміє тримати інтригу до самого кінця, і це дуже цінно в сучасних детективах.
Загалом, завдяки своїй янг-едалтовості книжка легка, швидко читається, не потребує страшних зусиль, настійно рекомендується при нечитуні та спеці, на якій мізки плавляться
І Я НАРЕШТІ МОЖУ ПОЧАТИ ДИВИТИСЯ СЕРІАЛ
Піп - підлітка, що навчається в старшій школі. Має маму, вітчима, брата та кошлатого пса. Любить навчатись та структурувати вивчення. Аще її муляє вбивство, що трапилось пять років тому в її маленькому містечку. Тому, звісно, вона обирає для теми шкільного дослідження саме його. А чи варто взагалі шурхати палкою в минулому намагаючись докопатись до правди, а чи хай би воно все так і було?
Ця справа тоді сколихнула все містечко і поламала життя не одній родині.
Але Піп впевнена, що тоді поліція не докопалася до правди.
А вона - зможе.
Коли Піп почала своє дослідження, вона навіть не уявляла в що вона вплутається, скільки секретів виллється назовні.
Скільки людей приховує свою справжню суть.
Які втрати понесе сама Піп.
Але відчуття справедливості у дівчини таке величезне і значне, що вона не зможе закрити очі і залишити все як є, щоб не ламати звичне життя містечка, яке так глибоко поховало свої таємниці.
Я уже не памʼятаю, коли детектив мене так захоплював. Мені завжди нудно читати всі ці колупання в доказах, допити свідків.
Але з цією книгою для мене зіграло все.
Тут дуже класні, харизматичні персонажі. Гумор авторки - просто топ.
І справжнього вбивцю я не вгадала.
Уже чекаю на наступні частини.
Обкладинка, зріз, верстка (мапа, схеми, "скріни") - мені подобається все!
(до речі, подивитись в інстаграмі на домашнє видання - воно не таке розкішне)
Крім того, це не банальний підлітковий детективчик про малу нишпорку, що любить лізти в чужі справи, а історія із дидактичним змістом. У ній послідовно й дуже ненав'язливо розкриваються важливі посили та настанови підліткам про булінг та аб'юз, про токсичні стосунки, про расизм і ксенофобію, про наслідки вживання наркотиків і алкоголю (ого, скільки всього!) і про відповідальність за свої вчинки.
Дуже гарно продумана форма оповіді у вигляді фрагментів "допитів" і щоденникових записів, що чергуються з розповіддю від першої особи, ніби, дає змогу "роздивитися" історію під різними кутами й навіть почуватися причетними до розслідування (крута ідея!).
Хоч героїня подекуди нагадує Еркюля Пуаро в картатій спідничці (аналітичними здібностями і звичкою ставити питання руба), та все ж купа зачіпок і підказок, що так і сиплються на неї зусібіч, не дають забути, що це - підлітковий роман.
Я, мабуть, не дуже уважна читачка і більшість "натяків" про особу вбивці пропустила, але коли таємницю було розкрито подумала: "тю! та це ж було очевидно".
Що ще мені сподобалось, так це адекватні й дуже приємні головні герої. І навіть натяки на романтику тут здавалися доречними й дуже "обережними" - без підліткових пристрастей і ванілі.
Як не брати до уваги кількість злочинів на квадратний кілометр, книга дуже добра й лишає позитивний післясмак. Я не проти продовження).