Книга, яку я купила навіть не читаючи анотацію. Чудова, легка, приємна історія зі щасливим кінцем. Саме такі книжки ідеально підходять для холодних зимових вечорів, коли можна закутатися в ковдру з чашкою какао і поринути в милу історію, де не потрібно думати над сюжетом, а лише розслаблено спостерігати за головними героями.
Знаю, що багатьом не сподобалась перша книга авторки " Поцілунок у Нью-Йорку", але мені подобаються такі історії з невибагливим сюжетом під певний настрій. Тому я розуміла, що очікувати від другої книги і так, вона мені також сподобалась.Але, якщо порівнювати обидві книги, то особисто мені до душі припала перша книга.
Тому, якщо ви полюбляєте затишні, романтичні історії, то можу сміливо радити " Поцілунок у Парижі"
⠀
У Кетрін Райдер (раптом що - це псевдонім, під яким пишуть двоє людей) я до цього читала «Поцілунок у Нью-Йорку» (як раз взимку минулого року), тому хто я така, щоб оминути увагою і цю історію?
⠀
«Поцілунок у Нью-Йору» та «Поцілунок у Парижі» - це окремі повноцінні історії з різними героями. Однак було приємно, що в новій книзі авторка згадала і про попередніх героїв - Шарлот та Ентоні й розкрила секрет про те, як склалися їхні стосунки далі.
⠀
У цій же історії головна героїн Серена приїжджає до Парижу. Вона має спланований маршрут та чудовий план, от тільки все йде шкереберть, коли її мама та сестра не можуть розділити з нею подорож. Натомість до Серени приєднується француз-американець Жан Люк. Він фотограф, якому треба здати проєкт, тож такою подорожжю хлопець вирішує вбити двох зайців. І показати Серені Париж, і наробити купу фото, але й у нього все йде не за планом.
⠀
І от є двоє людей, є місто закоханих, а де ж любов і романтика? Чесно кажучи, її в цій частині мені не вистачило. Книжка досить маленька й більшу її половину Серена постійно була роздратована, засмучена й сварилась із Жаном Люком, тому це трішки напрягало. Також не вистачило й духу Різдва, події відбуваються напередодні цього свята, але якось не вистачило атмосфери Парижу саме в цей час. У мене таке відчуття, що герої в Парижі перебувають не в грудні, а восени - бо я тільки запам’ятала, що там був туман, навіть не знаю, чи був сніг.
⠀
Сама книжка не дуже глибока. Хоча мене потішило, що герої не прості, адже вони мають свої проблеми. Не ідеальні, а такі, що розвиваються і борються зі своїми комплексами, намагаються стати кращими. Авторка порушила тему втрати близької людини, намагання зберегти спогади про тих, хто вже не з нами й проблему втрати в цьому всьому себе й прагнення насолоджуватися життям.
⠀
Загалом це було легке читання, яке принесло мені задоволення. Тож я почитала б й інші книжки, здається, бачила, що є ще такі ж.