Повернення до кафе на краю світу

Мені ця частина з трилогії «Кафе на краю світу» найбільше сподобалася. Читається дуже легко, хоча змушує замислитись над дуже важливими речами в житті: цілі нашого буття, справжню причину тих чи інших дій, цінності, життєві принципи й орієнтири; нарешті звернути увагу на свої істинні бажання.

«Вибери менш торовану путь» - здається, найбільш вдале висловлювання, з якої починається книга. Найлегший спосіб – йти звіданими стежками, але …

Автор знову повертає нас до кафе, однак цього разу на Гаваях. Неймовірні краєвиди, океанське повітря, прекрасні хвилі, заходи сонця й світанки, серфінг, танці, споглядання за рухом черепахи в океані, посиденьки на березі й багато розмов – все це додає натхнення змінити своє життя; переносить до головних героїв й ти ніби разом з ними знаходишся там: співаєш й танцюєш, дивишся як сідає сонце, як серфінгісти ловлять хвилю. І насправді все це має дуже глибоке значення, але частіше ми цього не помічаємо.

«Питання не втому, хто я такий, щоб когось навчати, … а в тому, хто ти такий, щоб цього не робити». Досить часто, нам зустрічаються люди, які вчать нас чомусь, а іноді саме ми є тими, хто має навчити. «Ділишся тим, що знаєш, з іншою людиною, а тоді бачиш, як це змінює її життя».