Повість про санаторійну зону. Сентиментальна історія. Я (Романтика)

Микола Хвильовий для мене, певно, один із найулюбленіших письменників, який своєю творчістю вразив мене до самого серця ще в шкільні роки. Мені напрочуд відгукуються його описи, короткі, але змістовні діалоги. Він не боїться висловлювати важливі соціальні проблеми та відверто висвітлювати теми, які хвилюють його самого.

"Я (Романтика)" Миколи Хвильового вражає своєю глибиною та психологічною насиченістю. Ця новела відображає фатальну невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засуджуючи більшовицький революційний фанатизм. Центральна тема твору — боротьба головного героя між революційним обов'язком та гуманістичним началом, що створює внутрішню драму та конфлікт. Хвильовий вдало відтворив власний конфлікт, показавши кожну зі своїх сторін у вигляді окремого персонажа.

У повісті "Повість про санаторійну зону" йдеться про соціально-психологічні аспекти життя героїв, які перебувають у специфічному середовищі санаторію. Кожен герой та героїня це революціонери, які виявилися непотрібними, і тому проживають залишки свого життя поруч одне з одним, роздумуючи про сенс всього, що з ними відбулося. А ще тут просто шикарна атмосфера: описи погоди, листя, трави... суцільна насолода та й годі.

А от щодо "Сентиментальної історії" я маю сумніви. Це історія про дівчину, яка їде з села у місто, в далеку даль, за пригодами у всіх сенсах, про які явно думали чоловіки минулого століття, а подекуди й досі. І вона знаходить пригоди, але це спойлери. Більше мене хвилювало, чому це названо феміністичним твором: тому що оповідачка є жінкою? Це дуже сумно, бо ну не кожна книжка з жінкою-протагоністом і феміністичною, але чомусь про це говорять саме так.