Спочатку може бути трошки складно розібратись в ієрархії славетного міста Анк-Морпорк, де перемішались коні, люди, чарівники, гноми, перевертні, вампіри. Де на вулицях можна зустріти балакучого пса, живу випічку пана Нудля, скелета з косою, який неодмінно вибачиться, наступивши вам на ногу.
"ПЕРЕПРОШУЮ".
А ще на цих вулицях (чи під ними) зароджуються перші ЗМІ, точніше, їх зароджує Вільям де Ворд, одного дня створивши газету "Час".
Головний герой - (дещо)вельможний пан, який, порвавши контакти з аристократичною сім'єю, заробляв на життя написанням новин за 25 доларів у місяць і тацю слив раз у півроку. Проте випічка пана ВДВ Нудля, друкарський прес та гноми, які таки знайшли спосіб "перетворити" свинець у золото повертають його життя у нове русло - і впродовж декілька днів Вільяму доведеться пірнути головою не тільки у вихор створення новинної індустрії, а й спробувати дізнатися правду про змову проти Патриція.
Відтоді життя міста кипітиме, адже, поки одні докопуватимуться до правди, інші спробують її заховати від сторонніх очей.
"Правда" - це історія про першу газету у великому місті, яке є алюзією на наш сучасний світ. Правда та брехня тісно переплітаються, почергово переважуючи одне одного. Уся історія зав'язана на силі слова, яке може мати величезну вагу, особливо якщо воно було сказане собакою (які, звісно, не говорять).
Переклад Олександра Михельсона - то окреме задоволення. Влучні примітки перекладача, рядки з українських пісень, посилання на наші реалії - усе це робить роман Пратчетта навіть більш реалістичним.
Отже, це не просто фентезійна історійка, ви швидко в цьому переконаєтесь. Це гостросоціальний детектив з найрафінованішим гумором. Таким, що я дуже голосно реготала. Не хочу довго розповідати про сюжет, щоб зберегти інтригу. Додам лиш, що попри насиченість, я вважаю "Правду" чудовим варіантом для знайомства, адже це позациклова книга і ви не ризикуєте випасти із життя на пару років, поки не прочитаєте всього Пратчетта, а ви бачили, скільки його книг уже видано?