Отже, у нас сирітський притулок, багато смертей дорослих і дітей, немовлят, аборти, заборонені аборти, вагітні, що зважуються на все це, втрачаючи не лише здоров”я, а й часто життя, наркотики, алкоголізм, бідність, важке життя, недосконалі дикі закони, не менш дикі суспільні уявлення— все це провінційна Америка першої третини ХХ століття.
Але крім всього цього життєвого мороку та жаху, який дуже реалістично і натуралістично описує Джон Ірвінг, в книжці багато гумору, іронії, сарказму, але й крім того доброти, чесності, дивакуватих людей, які нехтують суспільними нормами, аби допомогти іншим в скрутні хвилини їх життя теж достатньо.
Маємо сирітський притулок, лікаря, що робить незаконні аборти, аби спасти життя вагітним, які в іншому випадку можуть звернутися по нелегальну послугу і втратити життя. Він же опікується покинутими в сиротинці немовлятами разом з сестрами милосердя. І одне з його правил — не прив”язуватися до немовлят, яких найчастіше всиновлюють. Але бувають виключення — діти, яких раз за разом повертають назад. Саме така доля спіткала Гомера Криницю (малюка з дивним ім”ям, що дали йому медичні сестри). Його повертають у притулок раз за разом. І доктор Вілбур Модрина бере його собі під крило.
На сторінках роману ми бачимо дитинство, дорослішання, навчання Гомера, становлення його особистості, те, як він раз за разом змінює правила, щоб жити власним життям, а не нав”язаним йому застарілими суспільними нормами.
Книжка, яка піднімає важкі теми, ставить філософські моральні питання, на які в багатьох може не знайтися відповідей. Книжка і автор, які не залишать байдужими.
Не менш вдалою є екранізація 1999 року з численними нагородами. Сценарій до якої написав сам автор.
Початок дався нелегко: перші сто сторінок здавалися складними через безліч персонажів і деталей, які потрібно було осмислити. Але згодом історія затягує настільки, що перестаєш помічати обсяг книги. Повільний темп оповіді та насиченість деталями створюють унікальну атмосферу. Ця книга - не про швидкі сюжетні повороти, а про життя у всіх його складнощах і красі.
Це історія про любов, втрати, сімейні зв’язки, моральні дилеми та важкі вибори. Найбільше вразило те, як автор майстерно поєднує великі теми, такі як дружба, кохання і свобода, з дуже інтимними моментами. Ця книга не просто розповідає історію - вона викликає відчуття, наче проживаєш життя разом із її героями.
Після прочитання залишилося відчуття емоційного виснаження, але й задоволення від того, що ця історія була розказана саме так. Правила будинку сидру - це книга, яка потребує часу й уваги, але вона безумовно варта того. Якщо ви шукаєте щось глибоке, багатошарове і здатне зачепити найтонші струни душі, ця книга стане чудовим вибором.
"Правила дому сидру" – це роман, який ви або любите, або ненавидите. У процесі знайомства я 7 разів змінювала свою думку про книгу від захоплення до відрази, від обожнювання до бажання ніколи більше не читати книги Ірвінга. Через півроку я тепло згадую цю книгу і раджу ознайомитися з нею тим, хто хоче розбавити свою читацьку рутину і отримати абсолютно новий книжковий досвід.
Гомер Бур - сирота, який народився і залишився в притулку. Його ім'я придумали медсестри, а майбутнє для нього вибрав головний лікар Вілбур Кедр. Фактично, він взяв його під свою опіку і зробив частиною цього нескінченного механізму зламану долю. Зробивши ставку на цього хлопчика, він бачив у нього свого наступника, який міг продовжити його практику і зберегти баланс у притулку. Але у Гомера були інші плани на життя.
На вас чекає любовний трикутник, гіперболізація, зустрічі крізь роки і найчорніший гумор, який буде проявлятися в жартах, які саме життя підкидає головним героям. А також відкриті розмови на табуйовані теми, які не прийнято піднімати в літературі (особисто я вперше зіткнулася з таким рівнем відвертості та прямоти).
Головними героями цієї книги є лікар Модрина, сирота Гомер Криниця та право жінки розпоряджатися своїм тілом.
Вілбур Модрина приїхав до сиротинця, і пов‘язав усе своє життя з цими нікому не потрібними дітьми. А ще робив незаконні аборти жінкам, які під покровом ночі знаходили це богом забуте місце, щоб позбутися небажаної вагітності.
Найбільше лікарю до серця припав маленький Гомер.
Лікар Модрина, як Дамблдор, мав приховані мотиви щодо хлопчика, якого він виплекав.
Але хлопчик виріс, розправив крила та вирішив пізнати світ за межами сиротинця.
Ще однією героїнею книги є дівчина на ім‘я Мелоні, яка вирушає на пошуки свого Гомера, який обіцяв її не покидати, але своє слово порушив.
Мелоні та Гомер зростали в одному ізольованому від усього світу середовищі. Але на скільки Мелоні та Гомер різні за тим, як вони сприймають цей світ.
Гомер у свої двадцять з копійками років веде себе як дитина, яка тільки починає зі світом знайомитися.
Тоді як Мелоні сприймає все чітко та розуміє, як реагувати на зовнішні небезпеки.
Книга чудова, але я не могла її не порівнювати з «Молитвою за Оуеном Міні». І ця книга програє.
Я і хочу, і боюся дивитися екранізацію.
Мене і цікавить, і лякає, як/чи було екранізовано сцену з розпанаханим немовлям.
У кожного з нас є свої особисті незагальноприйняті правила, яких ми намагаємося дотримуватися. Ми вважаємо, що так правильно. Правильно для нас. І не завжди вони викликають розуміння в інших. Бо зачасту порушують загальноприйняті правила суспільства.
Ірвінг крізь усю книгу намагався показати, що будь-яке правило можна розглядати як мінімум із двох сторін. Це як концепція свободи вибору інших. І навіть якщо вибір людини тобі не прийнятний, відкинь свої осуд та егоїзм і просто залишися толерантним. Не треба нікому нічого нав'язувати - хай кожен залишиться зі своїм вибором.
У книзі багато змальовано суспільно важливих тем. Та основна тема - моралізації абортів та права жінки на вибір: дітовбиство ще ненародженої дитини або дати життя дитині і залишити її в сиротинці.
Ця моральна дилема представлена протиріччями у суспільстві. Обділені теплом, затишком, достатком переповнені сиротинці від покинутих матерями у пологовому дітей чи вбивство ще ненароджених? Сиротинець чи аборт? Що правильніше? Кожен залишається при своїй думці.
Завжди будуть сиротинці і покинуті діти, будуть і ненароджені, будуть жінки із правом вибору, будуть і лікарі без законного/морального права. Життя воно як складне, так і багатогранне.
І тут автор пропонує запитати у сироти, якщо б він міг обирати, щоб він вибрав: своє народження чи аборт? Попри важку тему вибору як мені видалося автор став на сторону життя. Бо у сироти є теж право народитися, є шанс у цьому жорстокому світі стати хорошою людиною і приносити користь суспільству.
Або ж навпаки - бути непотребом у суспільстві та відбирати інші життя.