Відгуки і рецензії читачів
14.11.2025
Ось так буває, береш в руки книгу нічого від неї не очікуючи і отримуєш задоволення від кожної сторінки. Веселий і милий ромком, мені дуже сподобався. Пара Дон і Розі незвична, але така гарна. Дивак-професор не відчуває емоції, він до всього підходить з наукової точки зору і красуня Розі - яка не відповідає жодному пункту з проєкту " Дружина", але поряд з нею Дон відчуває себе найщасливішим. Невже він навчився кохати? Він готовий змінити свої звички, а Розі любить всі його дивацтва. Книга мила і дуже романтична.
Нажаль, пара Джим і Клавдія зовсім не така, вони домовились жити в відкритому шлюбі і жінці явно не до вподоби походеньки чоловіка.
В книзі багато цікавого про наукову роботу, зокрема генетику і психологію. Також підіймаються важливі питання: розлади спілкування, батьківство, подружня зрада, дружба.Вона написана легко, неможливо відірватися, ще й дуже кумедна. Нажаль, у мене поки що немає другої частини, але я її обов'язково придбаю, щоб дізнатися, як далі склалася доля Дона та Розі.
Нажаль, пара Джим і Клавдія зовсім не така, вони домовились жити в відкритому шлюбі і жінці явно не до вподоби походеньки чоловіка.
В книзі багато цікавого про наукову роботу, зокрема генетику і психологію. Також підіймаються важливі питання: розлади спілкування, батьківство, подружня зрада, дружба.Вона написана легко, неможливо відірватися, ще й дуже кумедна. Нажаль, у мене поки що немає другої частини, але я її обов'язково придбаю, щоб дізнатися, як далі склалася доля Дона та Розі.
10.04.2025
З цією книгою я таки зрозуміла, що мені подобаються любовні романи. Романи, в яких є ще щось окрім любові.
Тут хлопець за допомогою анкет шукає собі дівчину. Любов-любов. Але є одна деталь, яка робить цю історію набагато цікавішою: цей хлопець має синдром Аспергера. Йому важко комунікувати з людьми, розуміти гумор і натяки. Він схожий на Шелдона із серіалу «Теорія великого вибуху». Різниця лише в тому, що Шелдон собі дівчину не шукав. Здається)
А Дон серйозно підготувався до пошуків. Створив анкету зі 150+ мільйонів запитань до майбутньої обраниці. Пройти цей жорсткий відбір практично неможливо.
Через непорозуміння і випадковість Дон зустрічає Розі. Їх об'єднує не тільки симпатія, а й пошук біологічного батька Розі. Дон генетик. Тож вони удвох починають збирати ДНК претендентів, а їх буде багацько (бо мамця Розі перекимарила з кимось на випускному)
Окрім лямовів, тут є ще з чого посміятися. Чого лише вартує епізод, де Дон відпрацьовує на скелеті пози з камасутри)
Це справді було захопливо й весело читати. Плюс, розповідь велася від імені Дона. Я буквально змогла побути в голові людини, яка має розлад аутистичного спектра. Відчути на власній шкурі, як воно не розуміти, чого від тебе хочуть, вгадувати емоції людей, переживати, щоб не ляпнути чогось лишнього. Хоча з останнім пунктом я добре знайома).
Лінія з пошуком батька варта взагалі окремої історії. Мене не так хвилювало, чи будуть разом Дон та Розі, як те, хто ж батько дівчини.
Не знаю, чи читатиму продовження, та тішуся, що все-таки познайомилася з цією історією. Кумедна, романтична й добра історія, щоб відпочити.
Тут хлопець за допомогою анкет шукає собі дівчину. Любов-любов. Але є одна деталь, яка робить цю історію набагато цікавішою: цей хлопець має синдром Аспергера. Йому важко комунікувати з людьми, розуміти гумор і натяки. Він схожий на Шелдона із серіалу «Теорія великого вибуху». Різниця лише в тому, що Шелдон собі дівчину не шукав. Здається)
А Дон серйозно підготувався до пошуків. Створив анкету зі 150+ мільйонів запитань до майбутньої обраниці. Пройти цей жорсткий відбір практично неможливо.
Через непорозуміння і випадковість Дон зустрічає Розі. Їх об'єднує не тільки симпатія, а й пошук біологічного батька Розі. Дон генетик. Тож вони удвох починають збирати ДНК претендентів, а їх буде багацько (бо мамця Розі перекимарила з кимось на випускному)
Окрім лямовів, тут є ще з чого посміятися. Чого лише вартує епізод, де Дон відпрацьовує на скелеті пози з камасутри)
Це справді було захопливо й весело читати. Плюс, розповідь велася від імені Дона. Я буквально змогла побути в голові людини, яка має розлад аутистичного спектра. Відчути на власній шкурі, як воно не розуміти, чого від тебе хочуть, вгадувати емоції людей, переживати, щоб не ляпнути чогось лишнього. Хоча з останнім пунктом я добре знайома).
Лінія з пошуком батька варта взагалі окремої історії. Мене не так хвилювало, чи будуть разом Дон та Розі, як те, хто ж батько дівчини.
Не знаю, чи читатиму продовження, та тішуся, що все-таки познайомилася з цією історією. Кумедна, романтична й добра історія, щоб відпочити.
20.09.2024
Проєкт "Розі" - Ґрем Сімсіон. Я люблю книги про людей з розладами аутичного спектру та авторів з Австралії. Тут вийшло подвійне бінго. Книга мені зайшла. Не типовий ромком де головний героєм виступає чоловік, а не дівчина. Проте високі брюнети з шикарною статурою все одно є. Ну і героям 30+ то ж трішки відчувається що книга доросліша ніж більшість любовних історій, що є на нашому ринку. І це теж для мене плюс. Тому що загалом дуже мало ситуацій від яких хочеться закотити очі. Звісно весь сюжет зрозумілий від початку і до кінця але все одно було цікаво і неймовірно мило.
Дон хлопець, що має багато гарних рис характеру і симпатичний зовнішньо але у нього практично нульовий жосвід відносин. Все через те, що йому важко соціалізуватись і розуміти інших людей. Він практично не зчитує емоції і дуже погано розуміє двозначність різних ситуацій. Розі навпаки чудово ладнає з людьми, це практично дівчина хаос яка носиться по життю без конкретного плану. І от коли Дон вирішує одружитись в його життя вривається ця дівчина, що не підходить до жодного пункту його списку. Але він все одно починає з нею спілкуватись адже через свою професію може допомогти знайти її справжнього батька. Але ж чому хлопцю так спокійно і легко в її компанії?
Дон хлопець, що має багато гарних рис характеру і симпатичний зовнішньо але у нього практично нульовий жосвід відносин. Все через те, що йому важко соціалізуватись і розуміти інших людей. Він практично не зчитує емоції і дуже погано розуміє двозначність різних ситуацій. Розі навпаки чудово ладнає з людьми, це практично дівчина хаос яка носиться по життю без конкретного плану. І от коли Дон вирішує одружитись в його життя вривається ця дівчина, що не підходить до жодного пункту його списку. Але він все одно починає з нею спілкуватись адже через свою професію може допомогти знайти її справжнього батька. Але ж чому хлопцю так спокійно і легко в її компанії?