Відгуки і рецензії читачів
03.06.2024
Ернест Гемінґвей, знаний своєю карколомною біографією, в своїх творах передає глибокі і часто болючі переживання, які він сам пережив на фронтах Першої Світової війни. Його роман "Прощавай, зброє" є яскравим прикладом цього, розкриваючи перед читачем не лише воєнні жахіття, але й силу людських почуттів.
Головний герой твору - молодий американський лейтенант Фредерік Генрі, служить в італійській армії і на власному досвіді пізнає жорстокість війни. На фоні цих подій розгортається його зворушлива історія кохання з англійською медсестрою Кетрін Барклі. Їхні стосунки — це світлий промінь в темряві війни, який нагадує, що навіть у найтяжчі часи кохання може давати сили жити далі.
Гемінґвей майстерно передає атмосферу воєнних буднів, описуючи як солдати сприймають війну, їхні думки про безглуздість і жахливість затягнутого конфлікту. Ці реалії перегукуються з сучасними подіями.
Раніше я читала романи Гемінґвея та Ремарка про війну і дивувалась, як головні герої п’ють кальвадос і смакують якимись локальними стравами, їздять дивитись на середньовічні замки чи т.п., коли в них під ногами палає земля. Тепер я прекрасно розумію, як це. Ловити кожен приємний момент удвох сьогодні, бо завтра може просто не бути.
"Коли тобі здається, що все втрачене, ти знаходиш в собі сили, про які навіть не підозрював."
Особливим є і стиль Гемінґвея — короткі, уривчасті речення, які наче лаконічні мазки пензля створюють глибокий емоційний малюнок. Автор делікатно і водночас виразно описує кохання, моменти ніжності і близькості передаються через найдрібніші деталі.
Закінчення твору особливо драматичне і викликає бурю емоцій. Кажуть, що Гемінґвей багаторазово переписував закінчення, але моєму обуренню не було меж, я бігала і тупала ногами від такої несправедливості. Фінал залишає відчуття безвиході і гіркоти, відчуття, що війна забирає все найкраще і залишає лише порожнечу. Це типова кінцівка для творів Гемінґвея.
Книга, видана Видавництвом Старого Лева, має надзвичайно стильне та вишукане оформлення. Ілюстрації вдало точно підкреслюють грань між війною та мирним життям. І хоча сам автор забороняв ілюструвати свої твори, але це видання від робить читання не лише інтелектуально, але й естетично приємним процесом.
Роман "Прощавай, зброє" вартий уваги. Це не лише історія про війну і кохання, але й про пошук себе у хаосі, про людську стійкість і про те, як війна змінює нас назавжди. Книга змушує замислитися над важливими питаннями і залишає слід у серці надовго.
Головний герой твору - молодий американський лейтенант Фредерік Генрі, служить в італійській армії і на власному досвіді пізнає жорстокість війни. На фоні цих подій розгортається його зворушлива історія кохання з англійською медсестрою Кетрін Барклі. Їхні стосунки — це світлий промінь в темряві війни, який нагадує, що навіть у найтяжчі часи кохання може давати сили жити далі.
Гемінґвей майстерно передає атмосферу воєнних буднів, описуючи як солдати сприймають війну, їхні думки про безглуздість і жахливість затягнутого конфлікту. Ці реалії перегукуються з сучасними подіями.
Раніше я читала романи Гемінґвея та Ремарка про війну і дивувалась, як головні герої п’ють кальвадос і смакують якимись локальними стравами, їздять дивитись на середньовічні замки чи т.п., коли в них під ногами палає земля. Тепер я прекрасно розумію, як це. Ловити кожен приємний момент удвох сьогодні, бо завтра може просто не бути.
"Коли тобі здається, що все втрачене, ти знаходиш в собі сили, про які навіть не підозрював."
Особливим є і стиль Гемінґвея — короткі, уривчасті речення, які наче лаконічні мазки пензля створюють глибокий емоційний малюнок. Автор делікатно і водночас виразно описує кохання, моменти ніжності і близькості передаються через найдрібніші деталі.
Закінчення твору особливо драматичне і викликає бурю емоцій. Кажуть, що Гемінґвей багаторазово переписував закінчення, але моєму обуренню не було меж, я бігала і тупала ногами від такої несправедливості. Фінал залишає відчуття безвиході і гіркоти, відчуття, що війна забирає все найкраще і залишає лише порожнечу. Це типова кінцівка для творів Гемінґвея.
Книга, видана Видавництвом Старого Лева, має надзвичайно стильне та вишукане оформлення. Ілюстрації вдало точно підкреслюють грань між війною та мирним життям. І хоча сам автор забороняв ілюструвати свої твори, але це видання від робить читання не лише інтелектуально, але й естетично приємним процесом.
Роман "Прощавай, зброє" вартий уваги. Це не лише історія про війну і кохання, але й про пошук себе у хаосі, про людську стійкість і про те, як війна змінює нас назавжди. Книга змушує замислитися над важливими питаннями і залишає слід у серці надовго.