Трошки більше про саму історію.
Автор ось так нахабно запрошує нас в своє життя. Він гуляє спогадами, показує нам моменти свого відчаю, він оголює перед нами душу, показуючи слабкості, він не зворушний в вияві своїх почуттів. Тут немає вигаданих імен і персонажів. Є тільки його життя, його ігри в вигадки, його дотепність та розум. А також самокопання. Реальні люди, реальні імена.
Мені подобається стиль автора. Тут немає діалогів. Є тільки він і його розповідь. Сповідь німому читачу, який, безсумнівно, зрозуміє сенс закладений в слова, рядки, сторінки.
Дуже чуттєва історія, яка, безумовно, залишає слід в душі.
Ця книга про заборонене кохання, про різні можливості людей, які залишаються невирішеними, про втрачений час, про розуміння та (не) розуміння з боку оточуючих, про плинність часу та його наслідки.
Багацько цитат я підкреслювала в книзі, адже відгукувались в душі. Ця історія - ніби відкрита рана, яка зворушить будь-якого читача.
Натомість відвертість автора, проста манера написання - обеззброюють, знесилюють, накриваючи височенною хвилею переживань і спогадів. І книга поглинає тебе.
Автор пише книгу-сповідь, книгу-спогад про своє перше кохання - шкільного товариша Тома. Середина 80-х, невеличке село у Франції, звісно ж їх стосунки - це щось скандальне, заборонене і незрозуміле, а тому таємне, приховане від усіх.
Кожен із них прожив із однаковим почуттям життя, але кожен пішов своїм шляхом. Чи були б вони разом, чи були б вони щасливі, якби суспільство вже тоді було готовим сприйняти їх стосунки - філософське питання.
Не знаю, чи вражала б ця історія так сильно, якби була про гетеросексуальні стосунки, думаю, що ні, принаймні не нині. Але вважаю, що цю книгу варто читати не тільки дорослим, а й старшим підліткам. Це гарне щеплення від «нездорових» стосунків і романтичних, і з собою…
Моментами мені не подобався переклад: здавалося, щось у історії втрачено, деякі слова не передають сенсу, розділові знаки хибні, довгі речення, які варто було б розмежувати крапкою (відповідно до контексту, це можна було зробити логічно, без втрат). Деякі проміжки між словами збільшені, що, особисто для мене, є дискомфортним. Оформлення ж прекрасне, хоча воно завжди таке
Ця книга точно не для всіх. Якщо ви не готові сприймати різні форми стосунків, тоді подумайте двічі, чи варто вам читати цю історію. Але я щиро раджу хоча б розглянути таку можливість. Існує ймовірність, що «Припини свої вигадки» допоможе вам краще зрозуміти, як складно будувати щасливі відносини зі своєю коханою людиною у світі, де є стільки неприйняття й нерозуміння.
Виписала для себе ще декілька цитат:
• Хоч там як, у сімнадцять років я не маю такого ясного усвідомлення ситуації. У сімнадцять років я не мрію про модерність, про далекі світи. Я беру те, що дають. Я не плекаю жодних амбіцій, я не маю жодної ненависті, в мене навіть проблем немає.
• Смерть багатьох моїх друзів у ранньому віці посилить цей перекіс, цей біль. Їхня передчасна кончина занурить мене в глибини горя й розгубленості. Мені доведеться навчитися їх переживати. А письменництво може бути хорошим способом, щоб вижити.
• Проте читачі були переконані, що я знаю це місце як свої п’ять пальців. Деякі навіть доходили до того, щоб стверджувати, що місто було саме таким, як я його описав, що це вражає, така точність. Таким я зазвичай пояснюю, що правдоподібність важливіша за правду, що щирість важливіша за точність і, головне, що місце — це не топографія, а спосіб, у який його розповідають, не фотографія, а відчуття, враження.
• Чи помічали ви, як найгарніші краєвиди втрачають свій блиск, коли думки заважають нам дивитись на них так, як слід?
Це історія кохання двох підлітків-випускників в маленькому містечку Барбезьйо у 80-их.
Один із них (Філіпп) — взірцевий учень та син учителя. Одразу і не скажеш, але поруч з ним завжди тінь старшого брата.
"Я не красень, але привертаю увагу; це я знаю. Не через зовнішність, ні, це завдяки оцінкам, люди перешіптуються: він розумний, значно кращий за інших, він далеко піде, як його брат, вони круті в сім'ї, ми в такому місці, в такий момент, коли багато хто не піде нікуди..."
Інший (Тома) живе на фермі, де його батьки працюють на винограднику. Він хотів би іншого життя, але обов'язок старшого сина зобов'язує його лишитися в родинному домі.
"Тома каже: бачиш, ми належимо до різних світів. Світів, які не перетинаються".
Кожен із них робить вибір. Один приймає себе, а інший втікає від себе і живе не своїм життям.
У автора дуже гарний стиль, тому історія читається легко і красиво.
«Коли я був дитиною, моя мама постійно казала мені: «Припини свої вигадки». Я так добре вигадував історії, що вона не могла відрізнити правду від брехні. Зрештою, я заробляв цим на життя, став письменником. Сьогодні я нарешті слухаюся мами: кажу правду. Вперше. У цій книжці. Відразу попереджаю: жодного зведення рахунків, жодного насильства, жодного сімейного неврозу. Лише кохання. Величезне і таємне кохання. Яке врешті-решт наздогнало мене».
Головний герой, Філіпп, син вчителя та старанний студент, закохується у хлопця, котрий є його абсолютною протилежністю: Тома — бунтівний парубок, родом із селянської сімʼї.
Згодом виявиться, що це кохання обопільне, коли Тома наблизиться до Філіппа у школі і призначить зустріч. В цей момент головного героя огортає позасвідома отуха, але чи дійсно їхні взаємини будуть казковими? Чи згодиться нещадний всесвіт на ці зносини між двома ярими хлопчиськами?
Лишень час покаже…
Безмежно вдячний видавництву «Лабораторія» за їхню грандіозну працю над цією книжкою. Маю надію, що в майбутньому матимемо більше такої літератури
Маю зазначити, що мало читала автобіографічних історій тому це було для мене щось нове.
Текст чудовий, чуттєвий, не складний і затягнув мене з першого абзацу. Описи гарно написані завдяки ним перед очима було і шкільне подвір'я і вечірка і кімната Філіппа. Також неймовірно передані почуття: невпевненість, туга, передчуття кінця і перша закоханість.
Десь на половині книги хотілось зупинитись, бо був страх закінчення, але я все-таки дочитала. Коли почався другий розділ з'явилося почуття невідворотного і не зникало до самого кінця.
Я рада що прочитала цю історію. Мені були цікаві питання які підіймалися впродовж всього тексту вони також допомогли мені трохи краще пізнати себе. Після закінчення книжки я залишилась з купою "що якби" які не відпускали мене ще два дні.
Роман чудовий завдяки йому тепер хочу продовжити знайомитись з творчістю цього автора, бо те як він пише мене зачарувало.
Дякую всім хто працював над цією книжкою!
Оформлення гарне, обкладинка заворожує, а формат вразив мене в саме серце. Коли я дістала книжку з коробки я закохалась.
Автор пише легко, зрозуміло та чуттєво. Переклад дуже гарний, маю визнати, що деякі слова гуглила, але це зовсім не зіпсувало враження від тексту.
Через те як розповідалась історія мені здавалось ніби все в тумані й не відомо, а автор потроху розвіює туман з плином розкриття історії.
Персонажі життєві і їх легко запам'ятати. Їх хочеться зрозуміти й хочеться, щоб у них було все добре. Тома Андрійо, якому присвячена сама книжка, був для мене на початку не дуже зрозумілим. З першої своєї появи він мене зачарував як і головного героя, але з часом як і головний герой я все більше його розуміла і мені було боляче за нього, а точніше за те, що з ним зробив цей світ.
Мені сподобалось, що історія розказана без зайвого драматизму, але викликала в мене цілу купу почуттів. Коли я дочитала то плакала пів години. Книжка змусила мене переосмислити деякі речі та найголовніше ще більше відійти від стереотипів.
Було багато цікавих фактів та думок і мені дуже хочеться її перечитати. Автор пише справді чудово, в майбутньому хотілось би більше ознайомитись з його творчістю.
Окремо хочу зазначити, що мені сподобався такий формат книг, зручно читати та брати в дорогу. Якщо це можливо, то у мене є прохання зробити окремий тег на сайті для такого виду книжок, щоб їх було легше знайти.
Величезне дякую всім хто працював над цією книжкою.
Не стала винятком остання новинка з серії «Лабораторія фікшн» - автобіографічний роман Філіппа Бессона «Припини свої вигадки». Чудова трагічна історія про перше кохання автора та його «друга» зі школи у маленькому містечку Франції. Це справді французький роман. Описи краєвидів, архітектури, характерів людей закорінюють нас в цю дійсність 1984-го, 2007-го та 2016-го року.
«Я повторюю, що ніколи не пишу про своє життя, що я романіст. Він усміхається: ще одна з ваших вигадок, хіба ні?» Пояснення цих слів я знаходжу в улюбленого Кундери: «Роман - це дослідження людського життя, що попало у пастку цього світу.». То кого ж зловила пастка цього світу? Вона зловила Тома, найстаршого сина, помічника на батьківській фермі. Абсолютного класичного хлопця «який дістанеться дівчатам.» Та все змінилося, коли він каже: я знаю місце, а Філіпп відповідає: веди. Цього зимового пообіддя почалася їхня історія, яка закінчилася в кінці літа. Як інакше. З кінцем літа завжди закінчуються усі історії кохання.
Кожен прожив це по своєму. Філіпп став письменником і в усіх романах рефлексував про цю любов, намагаючись знайти свої відповіді. Водночас, він жив повним життям, адже не потрапив в пастку цього світу. Натомість Тома, який, я нагадаю, потрапив, пішов своїм шляхом зрад (як Сабіна з «Нестерпної легкості життя» свого часу). А як ідеш шляхом зрад, то вже не можеш зупинитися. Від забороненого кохання, до вагітності дівчини, до весілля, до відмови народжувати більше дітей, до розривання усіх зв‘язків з сім‘єю і фермою, до 8-річного відступництва і до віднайдення вічного спокою.
Це була історія Тома Андрійо, якому автор присвятив цю книгу, і якого кохав. Історія до болю класична. Таких безліч. Я б сказав, що чоловік з такою долею, як Тома, вже як архетип. Та це не зменшує нашого співпережиття йому. Бо кожне людське життя важливе [крім рососійських]. І просто серце розривається, коли воно сповнене болю та нереалізоване так, як могло б бути.
В цьому чарівність бути людиною: робити чужий біль частиною свого буття, щоб розділити його. І в цьому безмежна прекрасність хорошої літератури: збурювати у нас усі спектри відчуттів, розширювати наш досвід і збільшувати кількість чутливих нервових корінців до чужого!
Браво, Лабораторія! Ви зробили це знову! Ви знову принесли красу для українського читача!
Поринувши у світ книги, читач відчуває емоційне занурення в глибину власної свідомості. Завдяки живим персонажам та майстерному опису внутрішнього світу, кожен момент стає важливим пазлом у складній мозаїці існування.
Найвражаючим аспектом є вміння автора відтворювати реалістичність деталей, змальовуючи атмосферу, яка лякає і зачаровує одночасно. Книга висвітлює глибокі філософські питання, викликаючи у читача відчуття внутрішнього дослідження.
"Припини свої вигадки" – це не лише твір мистецтва, а й запрошення до самопізнання. Відчуйте гостроту митця, розкриваючи секрети життя, та дайте цій книзі можливість перетворити ваш погляд на світ. Завдяки інтелектуальному насиченню та глибокій сутності, цей твір залишить незабутнє враження та надихне до нових відкриттів у світі власного "я".
Нехай вас не вводить в оману об'єм і розмір цієї крихітки. Всередині ховається справжня скляна драма, яка торкнеться вашого серця на сто відсотків. Книга дуже сильна в плані емоційного сприйняття, це явно не легке чтиво, незважаючи на невелику кількість сторінок. Повірте, за той час, що вам знадобиться, що їх прочитати, вони проникнуть в вас до самої глибини душі.
Моя оцінка 10/10. Рекомендую.