Мені шалено сподобався стиль написання, настільки авторці вдавалося підлаштовуватися щоразу під нового героя, змушуючи кожне слово дуже точно відображати внутрішній світ персонажа, його переживання.
Птахи - напевно, єдина розповідь, що виділяється з усієї збірки, з ухилом більше в класичні жахи, ніж у людську драму.
Монте-Верита - наймістичніше оповідання, з колоритним антуражем малонаселеної гірської місцевості, стародавнім культом і нерозділеним, сліпим коханням.
Яблуня - сімейна драма про конфлікт характерів, розказана від імені героя, що свято вірить у принесену ним брехливу жертву.
Маленький фотограф - заможна жінка відпочиває на курорті без свого чоловіка і від нудьги заводить роман з фотографом. Однак, коли настає час прощання, вона розуміє, що позбавитися свого шанувальника не так просто.
Поцілуй мене ще раз, незнайомцю - молодий хлопець йде в кіно і там зустрічає дівчину, в яку закохується, і їде її проводжати. Його не бентежить ні дивна поведінка дівчини, ні місце, куди вона його привела, він уже будує плани спільного життя з нею. Але наступного дня всі його мрії зруйнувалися...
Хто ще каже, що не любить короткої прози? Тоді я йду до вас — із "Птахами" Дафни дю Мор'є.
Тихенько шкрябаю у двері. Ви зачиняєтесь, але на ранок знаходите книжку під подушкою.
Моторошно? Саме такими є її оповідання.
Тендітні риси, вольове підборіддя… У цій світлій голові з ніжними русявими хвилями народжувалися темні й моторошні історії, які надихнули Альфреда Гічкока на створення своїх шедеврів психологічного трилеру. Дафна Дю Мор'є — одна з найвідоміших британських письменниць ХХ століття, нагороджена численними преміями в Англії та США, і її талант створювати холодну, пронизливу атмосферу просто заворожує.
Не обіцяю вам серцевого нападу від страху, але приготуйтесь до світу, де звичайні речі набувають зловісних рис. Невиразні звуки у темряві, зграї птахів, що надто низько пролітають над головою, погляди перехожих, які мовчки натякають, що знають більше, ніж ви собі уявляєте. Вона створює напругу, яка повільно проникає у свідомість і не відпускає навіть після останньої сторінки.
Читати ці оповідання було водночас страшно й надзвичайно приємно. Кожне слово дю Мор'є нагадує про силу літератури змінювати відчуття, передавати страх, створювати загадки. Я дуже рада, що познайомилася з ними.
Романи Дафни дю Мор'є теж люблю, але в короткій прозі її найкращі риси — моторошна атмосфера, загадковість, містика, а також кохання та звичайні людські емоції — концентруються з такою силою, що захоплює подих.
Особливо вразили "Птахи" та "Яблунька", а останнє — "Старий" — просто розірвало мене на шматки! Щиро раджу цю збірку кожному, хто шукає по-справжньому глибокі та проникливі історії.