Птахи та інші оповідання

«Птахи та інші оповідання» Дафни дю Мор’є — збірка шести творів із рисами готичної прози, психологічної новели й горору. У заголовному оповіданні робітник на фермі помічає, що птахи поводяться дедалі сміливіше. Невдовзі він мусить захищати від них родину. В інших творах тривога виникає у вдівця біля старої яблуні, у мандрівників біля віддаленої гірської громади та під час випадкових знайомств. Українське видання КСД дає змогу побачити, як дю Мор’є змінює масштаб загрози від цілого узбережжя до розмови між двома людьми.

«Птахи» Дафни дю Мор’є й напад на узбережжі

У першій сцені птахи кружляють над полем за трактором. Зазвичай вони злітаються до зораної землі, тому їхню кількість і поведінку спочатку можна пояснити звичайними осінніми змінами. Фермер навіть припускає, що буде сувора зима. Уночі робітник чує стукіт у шибку, а коли відчиняє вікно, птах ранить йому руку. Послідовність важить для інтонації оповідання. Письменниця спершу дає персонажеві цілком буденне пояснення, а тоді кожна нова ознака змушує перевіряти його на практиці.

Захист дому вимагає уваги до звуку, вікон і того, де зараз перебувають діти. Читач стежить за тим, що може встановити людина в окремому будинку, поки загроза стосується всього узбережжя. Саме це оповідання стало основою фільму Альфреда Гічкока. У збірці його варто читати поруч з іншими творами, де дю Мор’є теж починає з упізнаваного місця й поступово змінює те, як персонажі бачать звичайні речі.

Що входить до збірки «Птахи та інші оповідання»

Крім «Птахів», до видання входять «Монте-Верита», «Яблуня», «Маленький фотограф», «Поцілуй мене ще раз, незнайомцю» і «Старий». У «Монте-Вериті» увагу героїв привертає віддалена громада в горах і обіцянка життя, відмінного від звичного. У «Яблуні» вдівець починає пов’язувати дерево біля дому з пам’яттю про дружину. Та сама риса, яка в одному творі спонукає йти назустріч невідомому, в іншому проявляється в небажанні героя довше дивитися на знайому річ.

У «Маленькому фотографі» курортне знайомство змінює стосунки між людиною перед об’єктивом і тією, що стоїть за ним. «Поцілуй мене ще раз, незнайомцю» починається із зустрічі з працівницею кінотеатру. У «Старому» оповідач спостерігає за родиною біля води й описує її з відстані. Тут інтрига залежить від того, що читач встигає припустити про героїв, перш ніж зрозуміє, чому їх подано саме так. Ці історії підійдуть читачам короткої прози, яким цікаво помічати, як інтонація розмови або побутова деталь змінює значення в міру читання. У романі «Ребекка» дю Мор’є так само надає значення речам і місцям, які персонажі спершу сприймають як частину звичного життя.