Відгуки і рецензії читачів
26.05.2026
Дуже хотіла прочитати цю книгу, але враженння в мене якісь дуже неоднозначні.
В мене загалом немає досвіду читання книг такого жанру, тому я сподівалась мені буде страшно.
Цікаво було як автор передасть ось це пересування світом наосліп і відчуття небезпеки, але чомусь мене взагалі не взяло.
Книга загалом швидко читалась, і була доволі цікава, проте так як мені страшно не було, то я надіялась на якусь більш пояснену розв'язку і хоч якісь відповіді (що трапилось? Як все таки істоти впливають? Чи є якісь унікальні випадки?). А їх я практично не отримала. Це ніби нормально для такого типу історії, але зрештою виходить я ні відповідей не отримала, ні якихось мего вражень.
Тому от не можу визначитись. Можливо я мала якісь завищені очікування чи не мій жанр? Хто зна
Також мене трохи вибісила ситуація яка стала кульмінацією книги (в частині про минуле). Там трохи стандартний троп, і чомусь я не рада була що все так склалось.
Не знаю, напевно якщо вас пройме атмосфера, то вам сподобається. Бо впринципі читалось легко
В мене загалом немає досвіду читання книг такого жанру, тому я сподівалась мені буде страшно.
Цікаво було як автор передасть ось це пересування світом наосліп і відчуття небезпеки, але чомусь мене взагалі не взяло.
Книга загалом швидко читалась, і була доволі цікава, проте так як мені страшно не було, то я надіялась на якусь більш пояснену розв'язку і хоч якісь відповіді (що трапилось? Як все таки істоти впливають? Чи є якісь унікальні випадки?). А їх я практично не отримала. Це ніби нормально для такого типу історії, але зрештою виходить я ні відповідей не отримала, ні якихось мего вражень.
Тому от не можу визначитись. Можливо я мала якісь завищені очікування чи не мій жанр? Хто зна
Також мене трохи вибісила ситуація яка стала кульмінацією книги (в частині про минуле). Там трохи стандартний троп, і чомусь я не рада була що все так склалось.
Не знаю, напевно якщо вас пройме атмосфера, то вам сподобається. Бо впринципі читалось легко
04.05.2026
Я не люблю читати трилери, але цій книзі дала шанс і не пошкодувала, тому що відкласти її було важко. Дуже напружена атмосфера і дуже моторошна, іноді аж до нудоти. Після прочитання книги подивилася фільм також, але він сподобався менше. Автор пише дуже кінематографічно, до речі, але попри це і описує психологічний стан героїв.
Фінал натякає на продовження історії і я чомусь думаю, що у наступній книзі автор покаже уже більше істот, через які божеволіють люди.
Фінал натякає на продовження історії і я чомусь думаю, що у наступній книзі автор покаже уже більше істот, через які божеволіють люди.
21.04.2026
Книга Пташиний короб - це напружений і дуже атмосферний трилер, який захоплює з перших сторінок. Ідея світу, де люди змушені жити із зав’язаними очима, створює унікальне відчуття страху перед невідомим. Автор майстерно грає на уяві читача, і саме це робить історію по-справжньому моторошною.
Головна героїня викликає співпереживання: її боротьба за виживання та турбота про дітей виглядають щиро й емоційно. Стиль письма динамічний, без зайвих деталей, що лише підсилює напругу. Книга тримає в постійному напруженні й не дає розслабитися до самого фіналу.
Окремо варто відзначити, що автор не дає всіх відповідей, залишаючи простір для роздумів. Це додає історії глибини та змушує ще довго прокручувати події в голові після прочитання. Загалом це сильний і захопливий роман, який точно варто прочитати любителям трилерів.
Головна героїня викликає співпереживання: її боротьба за виживання та турбота про дітей виглядають щиро й емоційно. Стиль письма динамічний, без зайвих деталей, що лише підсилює напругу. Книга тримає в постійному напруженні й не дає розслабитися до самого фіналу.
Окремо варто відзначити, що автор не дає всіх відповідей, залишаючи простір для роздумів. Це додає історії глибини та змушує ще довго прокручувати події в голові після прочитання. Загалом це сильний і захопливий роман, який точно варто прочитати любителям трилерів.
21.01.2026
Включилось світло, тож я на свіжих враженнях пишу відгук. Ця книга, прочитана, в більшій мірі, за три дні в темряві при книжковій лампі, навіяла спогади про давно забутий час. Адже екранізацію із Сандрою Буллок я переглянув ще в 18 чи 19-му році. Концепція фільму мені сподобалась, жаский, але дуже цікавий містичний постапокаліпсис. Тому пройти повз першоджерело було б гріхом.
Про що ж ця книга? Представте світ, який рухнув. Але причиною цього була не війна, не хвороба, а щось. Щось, чого не видно, майже не чутно, але якщо ти поглянеш на це - втратиш розум і скоїш суїцид. Там щось є... Саме в такому світі потрібно вижити Мелорі - майбутній матері, яка потрапляє в дім до таких самих - зломлених, але людей в надії, що навіть в цьому світі можна жити.
Чомусь завжди порівнюю "Пташиний короб" з "Тихим місцем" і сприймаю їх як братів. Що там, що там концепція сприйняття, тільки в першому зору, а в другому - слуху. Обидва жаскі, але книга (і фільм) Малермана сприймається страшніше. Бо по перше, тут істоти невидимі (а якщо і видимі, то це дорога в один кінець), а ті натяки, які дає автор ще більш нагнітають інтригу та загадковість. По друге, як це часто буває, іноді найжахливішим створінням є не саме створіння, а в цій книзі це особливо гарно показано. "Пташиний короб" піднімає безліч питань - інклюзивності, материнства, надії та безумства, розпачу та сили.
На початку мене дещо тригерив стиль книги, яки побудований з позиції головної героїні Мелорі. Автор описує її думки та мотивацію. Але спочатку це сприймається на рівні того ж Нетфліксу чи бульварної драми. В Кінга, з яким порівнюють Малермана в цьому романі, це якось більш органічно виглядає. Можливо ще додав "Атлас хмар", який я читав разом з "Коробом". Але на секунду, це дебютний твір автора.
Тож знаєте, якщо історія хороша, то на це швидко закриваєш очі і майже не звертаєш уваги. Тим паче, переклад і редактура тут на висоті. От справді, гарна робота! Зазвичай подібні книжки мають багато хибодруків, а тут прям чисто як в Лабораторії (ха!). Та й історія нагнітається поступово, атмосферу тут можна нащупати пальцями, а фінал - от фінал, особливо якщо ви не бачили фільм, він вас бахне добряче. А якщо це читати в темряві...
Дуже рекомендую цей роман всім поціновувачам містичних трилерів чи постапокаліпсису. От прям ДУЖЕ! "Пташиний короб" змусить вас відчути сироти на шкірі і нервово соватись.
П.с. в 2020 році вийшло продовження "Мелорі", цікаво, чи автор тримає планку і чи видавництво Лабораторія збирається видати і його?
П.с.с. а ще мені подобається обкладинка - прям дууууже гарна якість друку!
Про що ж ця книга? Представте світ, який рухнув. Але причиною цього була не війна, не хвороба, а щось. Щось, чого не видно, майже не чутно, але якщо ти поглянеш на це - втратиш розум і скоїш суїцид. Там щось є... Саме в такому світі потрібно вижити Мелорі - майбутній матері, яка потрапляє в дім до таких самих - зломлених, але людей в надії, що навіть в цьому світі можна жити.
Чомусь завжди порівнюю "Пташиний короб" з "Тихим місцем" і сприймаю їх як братів. Що там, що там концепція сприйняття, тільки в першому зору, а в другому - слуху. Обидва жаскі, але книга (і фільм) Малермана сприймається страшніше. Бо по перше, тут істоти невидимі (а якщо і видимі, то це дорога в один кінець), а ті натяки, які дає автор ще більш нагнітають інтригу та загадковість. По друге, як це часто буває, іноді найжахливішим створінням є не саме створіння, а в цій книзі це особливо гарно показано. "Пташиний короб" піднімає безліч питань - інклюзивності, материнства, надії та безумства, розпачу та сили.
На початку мене дещо тригерив стиль книги, яки побудований з позиції головної героїні Мелорі. Автор описує її думки та мотивацію. Але спочатку це сприймається на рівні того ж Нетфліксу чи бульварної драми. В Кінга, з яким порівнюють Малермана в цьому романі, це якось більш органічно виглядає. Можливо ще додав "Атлас хмар", який я читав разом з "Коробом". Але на секунду, це дебютний твір автора.
Тож знаєте, якщо історія хороша, то на це швидко закриваєш очі і майже не звертаєш уваги. Тим паче, переклад і редактура тут на висоті. От справді, гарна робота! Зазвичай подібні книжки мають багато хибодруків, а тут прям чисто як в Лабораторії (ха!). Та й історія нагнітається поступово, атмосферу тут можна нащупати пальцями, а фінал - от фінал, особливо якщо ви не бачили фільм, він вас бахне добряче. А якщо це читати в темряві...
Дуже рекомендую цей роман всім поціновувачам містичних трилерів чи постапокаліпсису. От прям ДУЖЕ! "Пташиний короб" змусить вас відчути сироти на шкірі і нервово соватись.
П.с. в 2020 році вийшло продовження "Мелорі", цікаво, чи автор тримає планку і чи видавництво Лабораторія збирається видати і його?
П.с.с. а ще мені подобається обкладинка - прям дууууже гарна якість друку!
23.10.2025
У світі починаються незрозумілі масові самогубства, а пізніше стає відомо, що все із-за невідомої сутності що впливає на людей. Світ руйнується, вижили тільки ті хто прирік себе до сліпоти.
Мелорі та двоє її чотирирічних дітей, завжди закривають очі, вони живуть у будинку на річці, поки не вирішують йти у подорож та небезпека чекає на них. Було цікаво читати цю історію, вона динамічна, захоплива та трохи драматична і в певних моментах я дуже хвилювалась за героїв та була нажахана.
Люблю історії про постапокаліпстичний світ, хоч в той же час ці історії жахають та лякають. Було цікаво і в той же час важко читати як герої виживали, як вони йшли наосліп, які перешкоди проходиии дорогою до безпеки.
Історія виявилась доволі напруженою, події переплітаються у минулому (до певних подій) і сьогодення. До деяких героїв я звикла і було потім їх жаль, динамічна та цікава історія. Мати яка готова на все заради дітей і не усіх рідних. Книга сподобалась, а фінал чудовий, також стає зрозуміло чому саме така назва.
Мелорі та двоє її чотирирічних дітей, завжди закривають очі, вони живуть у будинку на річці, поки не вирішують йти у подорож та небезпека чекає на них. Було цікаво читати цю історію, вона динамічна, захоплива та трохи драматична і в певних моментах я дуже хвилювалась за героїв та була нажахана.
Люблю історії про постапокаліпстичний світ, хоч в той же час ці історії жахають та лякають. Було цікаво і в той же час важко читати як герої виживали, як вони йшли наосліп, які перешкоди проходиии дорогою до безпеки.
Історія виявилась доволі напруженою, події переплітаються у минулому (до певних подій) і сьогодення. До деяких героїв я звикла і було потім їх жаль, динамічна та цікава історія. Мати яка готова на все заради дітей і не усіх рідних. Книга сподобалась, а фінал чудовий, також стає зрозуміло чому саме така назва.
