Я була впевнена, що особистість головної героїні в кінці першої книги була розкрита. І думала, що саме про це буде друга частина.
Але виявилося, що я поганенько запамʼятала кінцівку першої книги.
В цій частині Нова все ще працює ренегаткою, входить в патрульний загін Ендріана (який і сам багато чого приховує), а ще її відправили на нічні зміни (бо вона не спить, тому ночі може теж присвятити роботі) у відділ всіляких надприродних (і не дуже) знахідок.
Ніхто не здогадується, але вона хоче знайти і викрасти один дуже важливий для неї предмет.
А паралельно науковці винайшли речовину, яка назавжди позбавляє суперздібностей. Тому усі загони ренегатів відправили на навчання, щоб ті розібралися як використати цей розчин проти злочинців, але при тому самим не втратити свої здібності.
Ця частина циклу має всі ознаки «другої книги з трилогії» - щось відбувається: щось цікаве, щось не дуже; підготовка до фінальної битви; багато розмов; більше розвитку особистісних стосунків між персонажами; герої більше проявляють симпатії один до одного.
Усе в цій книзі було добре.
І покритикувати особливо немає за що, але і великого захвату книга не викликала.
Читається швидко, цікаво, і в плані сприйняття світу ця книга мені зайшла більше ніж перша. До першої було більше питань. Тут краще описана саме атмосфера того, що сталося зі світом, і як він відроджується після часів Анархії. У першій книзі, як на мене, було забагато білих плям.