В цілому складається враження, що Цике описують тільки для того щоб додати драматичності твору. І я абсолютно не розумію звідки могла взятися така відданість головній героїні, якщо вона абсолютно її не заслуговує. Особливо мене неприємно вразив момент де Жинь відчуває полегшення, що вона більше не командир, а загін розпускають.
Більшу частину книжки головна героїня страждає по Алтаню, кудись подорожує з військовою кампанією і радіє, що вона може просто виконувати чужі накази. Невелика інтрига, яка була присутня, досить швидко розгадується якщо читач уважний та пам'ятає про що говорилося в першій частині.
В творі присутні декілька видовищних баталій, які дійсно захоплюють своєю кінематографічністю. Але більша частина тексту не знайшла відгук в мені тому читалося дуже важко. Особливо коли приходиться прощатися з одним із моїх улюблених персонажів.
Впевнена, що серія дійсно багато кому може сподобатися, бо не так часто жінка автор описує життя жіночого персонажу не в плані любовної лінії, а як більш глибокому та життєвому. В книжці присутня своя філософія, є цікаві думки, але просто вона не моя.
Висуваючи на перший план соціальні проблеми, ми зустрічаємося зі знайомим відчуттям бідності, вразливості, а також гніву і розчарування, які з цим пов'язані.
Політика та ігри за владу в "Республіці Дракона" присутні більше, ніж у "Маковій війні". Ви можете майже фізично відчути напругу між воєначальниками, коли вони зраджують і вбивають один одного, щоб отримати все більше і більше безкарності для себе. Поряд з цим, ідеал феміністичної революції також досліджується на кількох сторінках роздумів. Це багатошарова книга, вона має власну суть, власне послання, алюзії на наш сьогоднішній світ, іноді приховані, і лише згодом ми усвідомлюємо їхнє значення, іноді їх тицяють нам прямо в обличчя, щоб ми нарешті побачили реальність.