ця історія немов дитина книг "Поки я не впала" Лорен Олівер та "Цього літа я стала вродливою" Дженні Хан, але в різдвяному костюмчику та про дорослих, а не підлітків. першу я свого часу прочитала разів десять за рік (мені було 16, я любила скло), з другою знайома через екранізацію, яка мені сподобалася, тож це приємні асоціації.
? книга "Різдвяні кружляння" вигідно виділяється на фоні інших різдвяних ромкомів, які я читала, де зазвичай немає сюжету поза любовною лінією, коли вони знайомі три дні, а вже кажуть про кохання (щоразу обурююся, але все одно знову й знову беруся за подібне). звісно ж не обійшлося без романтики, але головна принада твору - часова петля.
? щороку на Різдво декілька сімей та дядько Бенні (теґ йоселф) збираються разом у засніженій хатинці на святкування, яке встигло обрости кумедними затишними традиціями. проте цього разу щось пішло не так: батько героїні зламав зуб злаковим батончиком, сама вона встигла поцілуватися не з тим хлопцем, бо половину життя закохана в його брата, хижку хочуть продати, а на десерт - автомобільна аварія, яка переносить нас на початок відпустки, коли всі живі-здорові та не мають потреби у візиті до стоматолога.
Мейлін розуміє, що вона єдина пам'ятає події минулих днів та має зробити щось, щоб вирватися з часової петлі, проте кожна спроба закінчується її смертю. ці свого роду "дні бабака" змушують її переглянути свій страх змін та нерішучість: як стосовно бажання звільнитися з роботи, так і щодо замовчування почуттів до Ендрю, кохання до якого вона приховувала роками, боячись зруйнувати дружбу та зіпсувати щорічні святкування.
тепер вона повинна врятувати хижку, розібратися в собі та, головне, вижити.
? я не скажу, що це якийсь надзвичайно глибокий твір, але ми не за цим звертаємося до різдвяних ромкомів. це приємна історія про двадцятишестирічну дівчину, яка застрягла в часі, різдвяні традиції, велику родину, боротьбу за своє щастя та дрібку святкової магії. чого ще бажати?
думаю, що через кілька років я ще раз із задоволенням перечитаю цю книгу. накидаю бал за петлю часу, тож тут 8 з 10 (романтична лінія не дуже мене зачепила, бо все розвивалося надто неправдоподібно швидко, але приємні моменти були).
у мене є питання до якось недбало закритої лінії з одним з двох братів, які закохані в героїню, але вже як є.
Книга насичена помилками та смішними ситуаціями, які трапляються з Мейлін. Друзі дитинства, в одного з них вона була закохана половину свого життя та спільна історія. Кожен герой додавав своєї чарівності, Берні, Аарон, Лізі та інші.
Можливо настрій бажав свята чи ця історія дійсно мені підійшла, хоч я б сказала і трохи наївна та навіть фантастична. Багато снігу, катання на санках, сніговики та інші снігові розваги, дуже атмосферно були описані в книзі. Щира, добра та така цікава історія, де традиції та сімʼя були важливими, а ще щире та пристрасне кохання.
Якщо не ставитись скептично до деяких нелогічних моментів, то загалом мені сподобалось. Чудова історія що додає атмосфери свята та різдвяного дива, показує сильні почуття героїня і в той же час цінність сімейного свята та підтримки рідних за любих обставин, ну і певне диво.
Беручись читати книгу я вже бачила відгуки інших читачів і вони були не дуже схвальні. Але мені книга потрапила в настрій і дуже сподобалася. Родинне тепло, святкові приготування і розваги та мила романтична лінія, під враженням від якої я досі посміхаюся.
Дивним чином Мейлін потрапляє в часову петлю і має можливість виправити помилки минулого святкування. Авторка не пояснює нам причини мандрівки в минуле (спишемо все на різдвяне диво ) але саме такий поворот подій допомагає дівчині усвідомити, що саме вона хоче від свого життя і що потрібно не боятися відверто говорити про свої бажання.
Ендрю та Мей, як на мене, ідеальна пара, шкода, що вони так довго йшли до цього усвідомлення. Мені трохи було не зрозуміло, навіщо рідні штовхали Мейлін до Тео і як це пояснювали. Але те що я побачила в фіналі, мене цілком задовільнило.
Якщо ви шукаєте історію, яка занурить вас в святкову атмосферу і додасть дрібку магії, то сміливо беріть "Різдвяні кружляння". В цій книзі є все, щоб створити різдвяний настрій: затишний будинок, велика родина, прикрашання ялинки, конкурс снігових скульптур, катання на санчатах та багато всього іншого. Тож, гарний настрій на декілька зимових вечорів вам буде забезпечений.
Книга починається словами “кличте мене шльондрою”. Напевно це було зроблено авторками щоби привернути увагу, але для мене дино, що доросла жінка у віці 29 років називає себе шльондрою через те, що цілувалась з чоловіком (окей, він старий друг сім'ї і вона закохана у його брата, але і він і вона були вільні на час поцілунку, і в чому тоді вона шльондра?).
Головна героїня закохана в одного з братів друзів її сім'ї. Декілька сімей кожен рік збираються в будиночку - зимовій хижці у штаті Юта. Але в кінці свята друзі кажуть, що хочуть продати хижку. Коли ГГ повертається додому на машині, вона просить всесвіт показати, що зробить її щасливою. Після цього вона потрапляє в автомобільну аварію, а потім прокидається в літаку на шляху до Юти.
Був неправдоподібний момент для мене, коли ГГ ніколи не чуло про фільм “День бабака”, хоча після цього обговорювала інші менш відомі фільми.
Мені були близькі переживання героїні, яка “не може визначитися по життю”, яка працює на не дуже цікавій роботі, але боїться щось змінювати в житті. Про цю книгу казали, що героям треба до психолога, але кому не треба? :)
Головна ідея книги - сміливо робити те, що хочеться.
Тут є тригер для мене - автомобільна аварія, про що написано в анотації, але я не дуже розумію, чому саме в різдвяних книгах автори так люблять пхати автомобільні аварії?
Основна сварка ГГ і її любовного інтересу мені здалась висмоктаною із пальця - що ГГ в “іншій часовій лінії” цілувалась з його брата. Ну типу альо, це було в іншій реальності, і взагалі не факт, що це було реальним. Для мене це теж саме, що ревнувати до поцілунків уві сні.
Мені сподобались гарячі сцені в книжці, вони були достатньо гарячими і водночас милими.
Книга доволі мила і приємна, хоч і не без недоліків.
Мей 25+ і вона таємно вже більше десяти років кохає свого друга дитинства. Але наважатись зробити до нього крок не може. Тому різдвяні здибанки в хатинці посеред снігу, коли збираються всі родини для неї є єдиним шансом побачити хлопця і пожамкати його. Проте цього року все що могло піти не так пішло - традиції не дотримуються, хатинку продають, поцілувалась не з тим братом, а в кінці потрапили в дтп в якому померла. Здавалось би от і вся історія але це тільки початок поневірянь дівчини яка поросила у Всесвіту показати те від чого вона буде щасливою
Мей обожнює Різдво, адже тільки в ці декілька святкових днів усі її найрідніші збираються разом в заміському будиночку, щоб насолодитися святом, снігом та компанією один одного.
Але все, що могло піти не так під час цих різдвяних канікул - все сталося.
Тато зламав зуб; усі традиції, які з року в рік повторюються, більше не приносять радості; дівчина поцілувалася з найкращим другом, хоча закохана в його брата. І на останок ще й сповіщають, що це останнє Різдво в цьому домі, бо його продають.
По дорозі до аеропорту авто, в якому їхала сім‘я Мей, потрапляє в аварію. Бах! І дівчина опиняється в літаку, 20-го грудня, і вони знову ще тільки летять на святкування Різдва.
Так дівчина вдруге переживає ті самі дні, але не відразу додумується, що якщо випала така можливість, то потрібно виправити декілька моментів, а не зациклюватися лише на своїй любовній історії.
Всесвіту довелося декілька разів добряче гепнути головну героїню по голові і повернути в початкову точку, щоб вона нарешті змогла взятися до роботи і влаштувати щасливе Різдво для родини.
Хоча без курйозних ситуацій і не обійшлося.
Це дуже мила різдвяна історія.
Єдине, що повторів було замало. Ще хоча б декілька разів петля повторилася б, і я була б повністю задоволена.
Люблю я історії про часові петлі.