Книга починається словами “кличте мене шльондрою”. Напевно це було зроблено авторками щоби привернути увагу, але для мене дино, що доросла жінка у віці 29 років називає себе шльондрою через те, що цілувалась з чоловіком (окей, він старий друг сім'ї і вона закохана у його брата, але і він і вона були вільні на час поцілунку, і в чому тоді вона шльондра?).
Головна героїня закохана в одного з братів друзів її сім'ї. Декілька сімей кожен рік збираються в будиночку - зимовій хижці у штаті Юта. Але в кінці свята друзі кажуть, що хочуть продати хижку. Коли ГГ повертається додому на машині, вона просить всесвіт показати, що зробить її щасливою. Після цього вона потрапляє в автомобільну аварію, а потім прокидається в літаку на шляху до Юти.
Був неправдоподібний момент для мене, коли ГГ ніколи не чуло про фільм “День бабака”, хоча після цього обговорювала інші менш відомі фільми.
Мені були близькі переживання героїні, яка “не може визначитися по життю”, яка працює на не дуже цікавій роботі, але боїться щось змінювати в житті. Про цю книгу казали, що героям треба до психолога, але кому не треба? :)
Головна ідея книги - сміливо робити те, що хочеться.
Тут є тригер для мене - автомобільна аварія, про що написано в анотації, але я не дуже розумію, чому саме в різдвяних книгах автори так люблять пхати автомобільні аварії?
Основна сварка ГГ і її любовного інтересу мені здалась висмоктаною із пальця - що ГГ в “іншій часовій лінії” цілувалась з його брата. Ну типу альо, це було в іншій реальності, і взагалі не факт, що це було реальним. Для мене це теж саме, що ревнувати до поцілунків уві сні.
Мені сподобались гарячі сцені в книжці, вони були достатньо гарячими і водночас милими.
Книга доволі мила і приємна, хоч і не без недоліків.
Мей 25+ і вона таємно вже більше десяти років кохає свого друга дитинства. Але наважатись зробити до нього крок не може. Тому різдвяні здибанки в хатинці посеред снігу, коли збираються всі родини для неї є єдиним шансом побачити хлопця і пожамкати його. Проте цього року все що могло піти не так пішло - традиції не дотримуються, хатинку продають, поцілувалась не з тим братом, а в кінці потрапили в дтп в якому померла. Здавалось би от і вся історія але це тільки початок поневірянь дівчини яка поросила у Всесвіту показати те від чого вона буде щасливою
Мей обожнює Різдво, адже тільки в ці декілька святкових днів усі її найрідніші збираються разом в заміському будиночку, щоб насолодитися святом, снігом та компанією один одного.
Але все, що могло піти не так під час цих різдвяних канікул - все сталося.
Тато зламав зуб; усі традиції, які з року в рік повторюються, більше не приносять радості; дівчина поцілувалася з найкращим другом, хоча закохана в його брата. І на останок ще й сповіщають, що це останнє Різдво в цьому домі, бо його продають.
По дорозі до аеропорту авто, в якому їхала сім‘я Мей, потрапляє в аварію. Бах! І дівчина опиняється в літаку, 20-го грудня, і вони знову ще тільки летять на святкування Різдва.
Так дівчина вдруге переживає ті самі дні, але не відразу додумується, що якщо випала така можливість, то потрібно виправити декілька моментів, а не зациклюватися лише на своїй любовній історії.
Всесвіту довелося декілька разів добряче гепнути головну героїню по голові і повернути в початкову точку, щоб вона нарешті змогла взятися до роботи і влаштувати щасливе Різдво для родини.
Хоча без курйозних ситуацій і не обійшлося.
Це дуже мила різдвяна історія.
Єдине, що повторів було замало. Ще хоча б декілька разів петля повторилася б, і я була б повністю задоволена.
Люблю я історії про часові петлі.