Відгуки і рецензії читачів
20.10.2025
🍷Довгий час історія про Трістана та Ізольду існувала в усній формі, поступово трансформуючись від кельтської легенди до куртуазного лицарського роману. Навіть середньовічних версій існує безліч: у прозі та віршах, зовсім трагічні та більш романтичні. Версія Жозефа Бедьє - це вже значно пізніший, зібраний у стрункий та послідовний твір варіант давньої легенди. Компактність та доступний для сучасного читача стиль написання зробили цю версію найбільш поширеною на даний момент. Недивно, що Стилет і Стилос обрали для видання саме цей твір, особливо враховуючи наявність чудового перекладу Максима Рильського.
🍷Якщо хтось раптом за все своє життя примудрився жодного разу не почути про сюжет, то для вас коротка версія. Спочатку ми знайомимось з Трістаном. Трістан - племінник корнуельського короля Марка, що править у Тінтажелі (Тінтагелі, Тінтеджелі), місці, нерозривно повʼязаному з Артуріаною. Трістан - наш ідеальний лицар: шляхетного походження, вмілий та хоробрий, а до того ж привабливий парубок. Ще до його зустрічі з Ізольдою він був уславлений своїми подвигами. І саме його дядько відправляє до Ірландії по свою нову наречену, прекрасну золотоволосу Ізольду.
🍷Далі наші пташенятка випадково випивають чарівний трунок, що зварила мати Ізольди. Зілля, щоправда, призначалось для короля Марка та його молодої нареченої, бо пару, яка випивала його, одразу звʼязувало кохання таке міцне і непереборне, що навіть смерть не владна його подолати.
🍷Закохані наші, звичайно, не можуть бути разом. Кожен з них розривається між коханням та своїми обовʼязками, між пристрастю та вірністю, між бажанням та честю (що характерно, стосунки Трістана та Ізольди аж ніяк не платонічні, пристрасть відіграє тут значну роль). Короля Марка підмовляють придворні, що заздрили Трістану, тому дуже скоро серце короля сповнюється ревнощів і недовіри (цілком виправданої, якщо вже чесно).
🍷Далі закоханих очікує цілий ряд випробувань: вони раз за разом дивом рятуються від ганьби та смерті. Проте закінчується історія все одно трагічно - смертю Трістана, над тілом якого від горя помирає і Ізольда Білява.
🍷Не дивлячись на відносну новизну цього переказу, він зберігає в собі всі характерні для середньовічного лицарського роману риси: браві лицарські звитяги, благородне служіння своєму королю, високе куртуазне кохання. Але разом з тим зберігає і всі недоліки: численні паттерни, що повторюються знов і знов, надзвичайна драматичність і часом відсутність будь-якої логіки. Треба просто налаштуватись і пливти за течією 😁
Читати потрібно хоча б тому, що це одна з тих історій, що мали величезний вплив на світову культуру. Тим більш книжка невеличка і читається дуже легко.
🍷Якщо хтось раптом за все своє життя примудрився жодного разу не почути про сюжет, то для вас коротка версія. Спочатку ми знайомимось з Трістаном. Трістан - племінник корнуельського короля Марка, що править у Тінтажелі (Тінтагелі, Тінтеджелі), місці, нерозривно повʼязаному з Артуріаною. Трістан - наш ідеальний лицар: шляхетного походження, вмілий та хоробрий, а до того ж привабливий парубок. Ще до його зустрічі з Ізольдою він був уславлений своїми подвигами. І саме його дядько відправляє до Ірландії по свою нову наречену, прекрасну золотоволосу Ізольду.
🍷Далі наші пташенятка випадково випивають чарівний трунок, що зварила мати Ізольди. Зілля, щоправда, призначалось для короля Марка та його молодої нареченої, бо пару, яка випивала його, одразу звʼязувало кохання таке міцне і непереборне, що навіть смерть не владна його подолати.
🍷Закохані наші, звичайно, не можуть бути разом. Кожен з них розривається між коханням та своїми обовʼязками, між пристрастю та вірністю, між бажанням та честю (що характерно, стосунки Трістана та Ізольди аж ніяк не платонічні, пристрасть відіграє тут значну роль). Короля Марка підмовляють придворні, що заздрили Трістану, тому дуже скоро серце короля сповнюється ревнощів і недовіри (цілком виправданої, якщо вже чесно).
🍷Далі закоханих очікує цілий ряд випробувань: вони раз за разом дивом рятуються від ганьби та смерті. Проте закінчується історія все одно трагічно - смертю Трістана, над тілом якого від горя помирає і Ізольда Білява.
🍷Не дивлячись на відносну новизну цього переказу, він зберігає в собі всі характерні для середньовічного лицарського роману риси: браві лицарські звитяги, благородне служіння своєму королю, високе куртуазне кохання. Але разом з тим зберігає і всі недоліки: численні паттерни, що повторюються знов і знов, надзвичайна драматичність і часом відсутність будь-якої логіки. Треба просто налаштуватись і пливти за течією 😁
Читати потрібно хоча б тому, що це одна з тих історій, що мали величезний вплив на світову культуру. Тим більш книжка невеличка і читається дуже легко.