Десь на половині я вже мала два варіанти, хто такий Ромео, і коли один із них справдився, мені стало ще менш цікаво. Психологічні моменти в книзі ніби є, але все подано дуже шаблонно. Трохи мотивації вбивці, трохи травм героїні – і все це подано так, що не дуже віриться. Я люблю, коли психологічний трилер справді занурює в голову персонажів, а тут усе виглядало поверхнево.
У якийсь момент я просто перестала себе мучити, відкрила останній розділ, прочитала фінал і зрозуміла, що нічого важливого не пропустила. Ромео міг би бути значно цікавішим, але вийшов доволі передбачуваним і затягнутим. Якщо любите трилери з реальною глибиною й хорошою динамікою – краще обрати щось інше
А жінки - всі як одна - сильні й незалежні, але мріють бути слабкими й підневільними. Тому, певно, й стають легкими мішенями.
Історія заходить на терена психології, але - не психологї вбивці, а психології жертви.
Мелані Розен, психотерапевтка й консультантка поліції у справі серійного вбивці, сама стає його жертвою. Ця справа викликає широчещний резонанс, тим паче, що її молодша сестра Сара регулярно робить набіги на телевізійні ток-шоу й погрожує убивці швидкою розправою. Дочекавшись своєї слави, психопат, якого охрестили Ромео, недвозначно натякає Сарі, щоб чекала його в гості. Тому дівчина, ясна річ, приховує від поліції листи й «подарунки», що їх отримує.
Вона, як і читач, підозрює усіх, окрім самого вбивці.
Крім того, героїня психічно нестабільна й підсвідомо видає бажане за дійсне, тим самим ще більше заплутуючи справу.
Фінал роману доволі очікуваний, але не без сюрпризів (місцями «крінжових»). Убивцю покарано, але чи позбавиться Сара комплексу жертви??
Звісно, не можу не згадати про сцени 18+. Авторка зробила акцент на темі сексуального насильства, тому книга має досить багато моментів жорстокості, що межує з садизмом. Старий-добрий Захер-Мазох схвалив би.