Ніж про роман Ромео і Джульєтти.
Мушу не погодитись з вище сказаним, для мене, поки що, найсумнішою оповіддю залишається «Три товариші» Ремарка. А трагічне кохання підлітків смутку не викликало.
Зовсім не знайомий з творчістю Шекспіра, це перший його твір, прочитаний мною. Та й з трагедіями і п’єсами, ще й у віршах, теж майже не контактував, тому порівняти немає з чим. Особливо бурних позитивних емоцій даний твір в мене не викликав, але і негативних теж. Пафос і максималізм, присутні в п’єсі, не зустрів я в штики, тому що, хтось шепнув мені на вухо, що для даного жанру це норма. Та й ДУЖЕ швидкий розвиток сюжету і не зовсім адекватна поведінка головних дійових осіб не дуже дратували, мабуть, десь на підсвідомому рівні розумів, що для середньовічної трагедії, це цілком прийнятно (хоча з трагедіями, ще й середньовічними, я ж зовсім не знайомий, дивина та й годі).
Та твір сподобався. Але не знаю, що саме близьке було мені: історія нещасного кохання, чи сам жанр п’єси у віршах?....
Однозначно буду далі знайомитися з творчістю Шекспіра, і мені здається, що Ромео і Джульєтта – найвідоміший твір автора – є далеко не найкращим його дітищем. Та скажу точно, коли буде з чим порівняти, тому що, важко дати оцінку новому для мене жанру.
Але все це про саму драму, а от оформлення книги це візуальна насолода і варте найвищих оцінок. Воно варте бути виданим без тексту Шекспіра (не бийте мене)…
Тому вважаю, що подібна література набагато краще працює в тандемі з хорошим оформленням, і ця серія від АБАБАГАЛАМАГИ створена саме для цього.