Рослини-прибульці

Вони вже серед нас, а ви навіть не задумувались про це! В селах та містах, парках та лісках - зараз всюди можна побачити самого справжнього прибульця. Ну або наглого туриста, який вирішив зробити сімейний бізнес. Звісно ж, мова йде про інвазивні види рослин, які, не зважаючи на свій малорухливий спосіб життя, долають тисячі кілометрів і роблять проблеми двоногим лисим мавпам.

Ця дуже цікава (і повчальна) книга, яка з гумором та в повному обсязі розповідає про рослин-загарбників та механізми боротьби з ними, а також про те, як їм вдається це все. Спойлер, їм допомагає все та ж лиса (та ще й не надто розумна) мавпа. Також автор наштовхує на думку, що людство досить по дурному грається з цим явищем і нам це може вилізти боком (з чим я повністю згодний). Книгу точно треба давати керівникам МінЗахистуДовкілля, чисто для нагадування про слово "Захист" в назві їхньої установи.

Я отримав масу задоволення від цієї книги! Так як я давно цікавлюсь темою природознавства та екології і вже 5 років користуюсь додатком iNaturalist, то більш менш знайомий з цією темою (бачу на власні очі), але все ж Олексій Коваленко чудово розширює горизонти знань. А ще, дає чудові поради, в самому кінці буде приємний бонус, лимонад треба буде спробувати зробити!

П.с. мені здалось, чи про люпин багатолистий так і не згадали?

Це не наукова фантастика. Це — ботаніка! І вона нас вже захоплює.
Книжка «Рослини-прибульці. Як борщівник та амброзія захоплюють Землю» Олексія Коваленка — розповідь про вторгнення, тільки замість зелених чоловічків — зелені рослини. Хитрі, колючі й дуже настирливі. Знаєте цих типів: амброзія, борщівник, акація, червоний дуб, лобода, ваточник — ті, кого ми звикли не помічати, поки не запече, не засвербить або не закрутить в носі.
І наче, ну що там про бур’яни можна цікавого написати? Але Коваленко бере цю, здавалося б, ботанічну нудоту і перетворює її на стендап із вкрапленням екології, історії та трошки апокаліпсису.
Серія книжок Олексія Коваленка повністю перевертає думку, що ботаніка - це нудно. Він пише про рослини (і не тільки) так легко й доступно, що ви не встигнете занудьгувати. Навпаки, я чимало сміялась в процесі читання, бо гумор у пана автора відмінний: іронічний, гостросоціальний і політизований. Так-так, ботаніка не поза політикою. Знаю, багато кому такий виклад муляв, але мені було дуже цікаво дізнатись про інвазивні види на території України. Та що там, я вперше вивчила це слово і тепер часто викаблучуюсь перед друзями, розповідаючи про амброзію, червоний дуб, акацію, волошку.

Але без жартів: тема надзвичайно важлива! Ви тільки згадайте, як щоліта більшає жертв борщівника. Мій брат отримав хімічні опіки, скошуючи його (Слава Богу, несерйозні), але сік борщівника такий токсичний, що може відмовити печінка!
Коротко: книжка класна, корисна, кумедна й трохи страшна.
Якби в школі викладали ботаніку так, я б вчилась ще краще.
Тож, маючи нагоду, почитайте цю книжку, так ви отримаєте багато знань і порад про те, як боротися з інвазивними видами, поки вони не захопили все навколо.