Це було щось неймовірне. Направду, коли починала читати, то не знала який це жанр (хоча і досі сумніваюсь). Як на мене, то це психологічний трилер, хоча в якийсь момент здавалось наче любовний роман ❤️
По стилю - написано дуже легко і настільки інтригуюче, що просто неможливо відриватись від тексту. Спочатку здається, що все очевидно, в потім бах і авторка робить радикальний поворот, а ти сидиш з відвислою щелепою і чисто щооооооо?
Головна героїня, Мер, ох і покартала вона мене на емоційних гойдалках. Я і жаліла її, була зла, раділа за неї, хотіла стукнути, сподівалась, що вона таки вчинить правильно, переживала за неї. Здавалось би, в неї було все, хороший коханий чоловік, улюблена робота, плани, мрії… Але все це в один момент зникло. Точніше не так, все сталось поступово. Спочатку через лікування чоловіка (хокеїст, який отримав серйозну травму ноги), а потім через страшну автотрощу?
А далі, одна випадкова, фатальна зустріч з чоловіком, Ґабріелем, в якого в цій же автотрощі загинули дружина та маленька донька. І от саме в цей момент починається найцікавіше. Мер стає просто одержима цим чоловіком, весь її день проходить за його переслідуванням. Але чи дійсно саме вона переслідувачка? Чому жінка завжди відчуває, наче саме за нею хтось слідкує? Де правда? І хто саме грає в таку складну гру?
Тут не було нічого зайвого, навіть навпаки, дайте щееее, мені треба більше ніж 350 сторінок. Я хочу знати, що було далі! Дуже сподіваюсь, що продовження таки буде ?
Ну і по оформленню, ви взагалі бачите цю красу? Навіть не уявляєте скільки разів мені казати, що ця книга дуже підходить під мій стиль. Чорний і червоний, кривава троянда та розбите скло, насичений червоний зріз, чорний софтач. Думаю ви зрозуміли, що я в любові ?
Якщо вам сподобався серіал «Ти» - ОБОВʼЯЗКОВО почитайте цю книгу. І мені дуже цікаво як вам останній розділ, бо я вимагаю продовження ?
З перших сторінок я зрозуміла, що Мередіт хвора, у неї дивні думки та поведінка. Я очікувала пристрасті, можливо небезпеки, але не того що героїня сама потребує лікування, її одержимість була не просто цікавістю, а збоченою та страшною.
Книга доволі песимістична та читалась монотонно, мене лякала героїня та її дії. Хоч поведінка Мередіт була із-за минулого, але мене вона не зачепила, я не відчувала співчуття а тільки бачила яка вона зламана. Я не відчула якихось емоцій під час читання, героїн мені не подобались та не стали близькими, я відчувала суперечливі емоції, але не в хорошу сенсі.
Я думала це історія кохання, але коли книга закінчилась я відчула розчарування. Можливо це із-за того, що я очікувала трохи іншу історію. Так фінал непоганий, все стало на свої місця, але просто не те що я очікувала, книга виявилась трохи депресивною та дивною.
Я очікувала іншого від цієї книги , навіть анотація мене не підготувала , до цього відчуття напруги . Я не могла відірватись від книги , а тривога мене не відпускала до кінця . Читалось дуже легко , бо мене цікавить і психологія , і сімейні таємниці . Але все ж таки не ставлю максимальну оцінку , бо дії головних героїв мені здавались дещо не логічними . Мередіт мала б розуміти , що ніякої випадковості не може бути , беручи до уваги обставини , які їх поєднали . Вона як психотерапевтка мала скласти 2+2, але не бажала цього робити . Чи можливо це спокута , можливо відчуття небезпеки і не правильності її збуджувало .
Ґабріель і дуже спокусливий , і небезпечний . Я все таки вважаю , що до кінця нам не розкрили його мотивів , авторка тільки в Епілогу вже дала натяк . Зробила такий фінал , щоб було над чим подумати . Кінець мене шокував , я б хотіла з кимось його обговорити ?