Відгуки і рецензії читачів
21.02.2025
«Я в пеклі, а ти послана мені небесами. Ти перша дівчина, на яку я подивився й подумав… Я хочу поцілувати її. Хочу, щоб вона належала мені. Я волів, щоб ти дивилася на мене так, як дивишся на свою книжку в жанрі фентезі – благоговійно, захоплено й ніжно.»
Це третя книга з серії «Школа всіх святих», і вона розповідає про наступну пару - Ленору та Вона.
І сюжет книги дуже дивний в плані часових проміжків. Ця історія відбувається ніби як паралельно з другою книгою, і уже потім продовжується автономно.
Тому виникає дисонанс, адже ці події вже були, а тут ми їх бачимо трішки по-іншому.
Плюс самі часові проміжки вони досить рубані, і події перескакують дуже несподівано.
Це моя найнеулюбленіша частина в цьому циклі.
Я не розуміла мотивацію (а часто відсутність як такої в персонажів), бісило все і всі.
Вон - ну я просто такий от мудак, роблю мудацькі штуки, і всі мають падати на коліна переді мною.
Ось ці всі підліткові ігри в «хто зверху» були дуже недолугі, неправдоподібні, дивні.
Більшість дійових осіб в цій книзі - відбиті на голову.
Книгу можна охарактеризувати одним виразом - «іспанський сором». Персонажі виробляли люту дичину, а соромно було мені.
Коли Вон зʼявився на горизонті в попередніх книгах, і було ясно, що в нього теж буде своя книга - я зрозуміла, що це буде погано.
Такий мудак, як Вон, не заслуговує на happy ever after.
Я так думала 80% книги.
А потім почалися відкриватися секрети минулого, і пояснюватися погані вчинки.
Останні 20 % книги були досить милі, але вони не переважують, те що творилося на початку.
Це третя книга з серії «Школа всіх святих», і вона розповідає про наступну пару - Ленору та Вона.
І сюжет книги дуже дивний в плані часових проміжків. Ця історія відбувається ніби як паралельно з другою книгою, і уже потім продовжується автономно.
Тому виникає дисонанс, адже ці події вже були, а тут ми їх бачимо трішки по-іншому.
Плюс самі часові проміжки вони досить рубані, і події перескакують дуже несподівано.
Це моя найнеулюбленіша частина в цьому циклі.
Я не розуміла мотивацію (а часто відсутність як такої в персонажів), бісило все і всі.
Вон - ну я просто такий от мудак, роблю мудацькі штуки, і всі мають падати на коліна переді мною.
Ось ці всі підліткові ігри в «хто зверху» були дуже недолугі, неправдоподібні, дивні.
Більшість дійових осіб в цій книзі - відбиті на голову.
Книгу можна охарактеризувати одним виразом - «іспанський сором». Персонажі виробляли люту дичину, а соромно було мені.
Коли Вон зʼявився на горизонті в попередніх книгах, і було ясно, що в нього теж буде своя книга - я зрозуміла, що це буде погано.
Такий мудак, як Вон, не заслуговує на happy ever after.
Я так думала 80% книги.
А потім почалися відкриватися секрети минулого, і пояснюватися погані вчинки.
Останні 20 % книги були досить милі, але вони не переважують, те що творилося на початку.