Розламана земля. П’ята пора

Трилогія "Розламана земля" взяла три премії Г'юго підряд. Тож вихід першої книги Н.К. Джемісін для українського читача викликав неабиякий гайп. Я бачив ледь не дифірамби у відгуках, щодо цієї книги. Багатьом читачам вона сподобалась. То ж я взявся також за 5 пору, щоб зробити свої висновки, адже я дещо з підозрою дивлюсь на теперішніх лауреатів премій. Можливо, через років 40, колись, ці іменна так само викликатимуть захоплення як лауреати минулого: Айзек Азімов, Рей Бредбері, Гайнлайн, Волтер Міллер мол., Філіп К.Дік, К. Сімак, Роджер Желязни. Тим більше таким гросмейстерам фантастики ніколи не доводилось тричі підряд отримувати цю премію. Ото ж, було цікаво почати знайомлення з трилогією, яка почергова виграла у Ніла Стівенсона, Лю Цисіня та Джона Скалці.

Перед нами постає світ, який потерпає від постійної сейсмічної активності - які призводять, до так званих п'ятих пір, які можуть тривати роками, десятиліттями навіть століттями. Це спричиняє занепад та руйнацію цивілізацій. Офіційно відомо про 12 таких періодів, упродовж майже 10 тисячі років (9.8 тис). Приблизно, ще ж такий відрізок часу не фіксувався, адже мертвоциви (минулі цивілізації) не залишили по собі, письмових свідчень окрім, дивних артефактів - могутніх обелісків, які володіють небаченою енергією. В тім, це я вам так лагідно розповідаю. В тексті книги, це розкидано дуже маленькими шматочками інформації, які потрібно складати як мозайку. Цей світ авторки - повний парадоксів. Тут є телеграф, але по опису гром (міст-громад) нічого більш технологічного не спостерігається. Це якесь середньовіччя максимум. Тож телеграфи виглядають тут абсолютно дико, зважаючи на постійні виверження вулканів та землетрусів, що мали б руйнувати ці магістралі зв'язку. Тим більше тут немає згадок, ні про які більше динамо-машини, парові двигуни тощо. Менш с тим, з такою хибою. Важко уявити, що ці громи можуть у своїх схронах (складах) зберігати стільки заготовленої їжі, з якою можна пережити цю п'яту пору тривалістю 10 років, якщо вони не мають ні звичного для нас способу консервування, технологій в промислових масштабах для виготовлення та зберігання продуктів. Чи змогла б вижити така цивілізація? Залишається питанням.

Книга нам розповідає про головних героїв орогенів - це люди з над здібностями, які можуть стишувати та викликати землетруси. Такі собі маги-елементали, які керують стихіями. Якщо їх не навчати, вони стають небезпечними руйнівниками. Тому їх або виловлюють, в орден Опори орогенів, або темний люд забиває їх. Як ці орогени здобули таки природжені уміння - для читача залишається згадкою. Вони є - бо вони є!
Головні герої це три жінки - старша Ессун - мати вбита горем за своїх дітей, мала орогенка - Дамая, яку відловили для навчання в ордені, та більш зріла 4-персниця (відзнака орогенів, 10 макс к-ть перснів) Сієніта. Кожна сюжетна лінія, веде до розв'язки у кінці книги.

Світ, дуже претензійний. Не сказати, щоб автор не заморочувався. Насправді він цікавий, проглядається напевно два континенти Америк, суспільство, яке поділене на касти. В книзі є глосарій де ви можете дізнатись про цей світ, його історію та особливості. Тут є місце різноманітності, інакшості, аб'юзу, сексуальним стосункам, ЛГБТ та всьому тепер актуальному на порядку дня.

Отож вернімося до світу. Чисто суб'єктивно, він не добре прописаний, і тут є великі сірі зони, які нічим не пояснюються. За сюжетом не цікаво спостерігати, адже у тебе фрагментарна картинка, яка не дає цілісності, не вистачає якоїсь певної динаміки як це буває в того ж Аберкромбі в його епічному фентезі, або ж настільки добре прописаного лору та бекграунду як це є в Толкіна. В кінці я почитав, що й сама авторка, пише, що мучилась над цією трилогією. Хотіла викинути свій ноут з текстом в прірву. Скажу - небезпідставно...

Не з'ясовані речі, події минулого, могутні артефакти обеліски мервоцив, саме походження орогенів, обіцяють бути розкриті в наступних частинах. Чи вистачить у мене запалу продовжувати знайомство? Я не знаю.

Проте, якщо ви шукаєте, книги з сильними жіночими персонажами, цікавим, незвичним світом, якщо не вдаватись в подробиці цієї світобудови, то цілком можливо, що ви зможете насолодитись цією історією.

Розламана земля - Нора K. Джемісін. Пишу відгук відразу на всю трилогію бо випадково прочитала всі книги, хоча планувалось лише одну. Хочу тепер рекомендувати її всім хто підвернеться під руку. Це надзвичайно шикарний сплав темного фентезі, наукової фантастики та постапокаліпсису. Спочатку вас як маленьке щеня кидають відразу у світ з новими термінами та видами життя. Ви нічого не розумієте і вам трохи не цікаво трохи лячно)) Але коли ви зрозумієте систему - вас не відтягнеш за вуха. Вся історія логічно побудована, з неймовірно цікавими поворотами і повністю розказана. В кінці не залишається питань до світу і його будови. Лиш квадратні очі і віддишка ніби біг марафон.
світ Затишшя це материк який існує між Порами. Адже в цьому світі є пять пір. Зима, Весна, Літо, Осінь, і, вона, Пята пора. Яка приходить не щорічно але тривати може десятиліття. Коли після гніву Батечка Землі випадають кислотні дощі, змінюються течії, а попел в небі закриває сонце і поживу для рослин. Тоді всі намагаються одне - вижити. Але чому ж гнівиться Земля? Люди знають відповіді - орогени. Що можуть провокувати струси і глушити вулкани. Тому їх потрібно тримати або в полоні або мертвими. Але чи точно винні вони? І яку в цьому світі відіграють роль ширяючі в небі обеліски та камнежери, ще один розумний вид на цій планеті?