Тож чотрити давні друзі, життя яких уже давно не таке як було раніше, із своїми таємницями, невдачами та озлобленістю, відправилися в похід, туристичним маршрутом. От тільки вони не подумали, що вони не ті молоді хлопці, якими буди колись, і це зіграло з ними злий жарт.
І ось тут стає цікаво, незадоволення власним життям і невдачі роблять їх злими, і бажання виплеснути те все бере гору. Від того суперечки, непорозуміння і загострення страху бути викритими у їх брехні, вивернутими назовні, показатися слабкими, невдахами. Можливо це і стало причиною їх бід, а можливо просто життя зіграло злий жарт.
А те що ховається в тій гущавині лісу, не просто лякає, а наводить німий жах, збиває з ніг і викликає відчуття приреченості. І я щиро вірила кожному слову автора, адже це Швеція, тут язичництво, і хто знає яким ще богам молилися давні шведи. Все було надто реально, жахаюче і захопливо водночас.
Автор вміло грає емоціями, дарує надію і враз відбирає, героїв сповнює жага до життя, а потім настає повне знесилення і відчуття безвиході.
В якийсь момент я зловила себе на тому, що історія затягла повністю в свій світ, і було неможливо відірватися, хотілося читати ще і ще. Було просто дике бажання пізнати все що станеться з героями книги, які ще випробування попереду і чи є взагалі шанс на виживання.
Події були не просто динамічними, а неслися шаленим вихором, від напруги іскрилося повітря, а волосся ставало дибки.
Фінал історії залишив по собі багато запитань попри його чіткість і ясність. Але тут можна фантазувати і думати про можливе продовження чи то завершення.
І знаєте що? Краще не стає. З кожною наступною сторінко події лише погіршуються. Все відбувається протягом декількох днів, але через всю темноту, моторошність та детальний опис, складається відчуття, що пройшли тижні ?
Варто зазначити, що тут присутня містика та наявність прадавніх створінь. Проведення різних ритуалів, які беруть свій початок ще від вікінгів ?
Скажу відверто, перша частина книги сподобалася мені набагато більше. Вона була сповнена моторошності та містики, темноти та загадковості, внутрішньої боротьби та пошуку виходу ?
А от друга це повністю щось неймовірне та нереальне. Незрозумілі сни головного героя та відсутність пояснення чому він їх бачить. Дикі підлітки-фанатики, непонятна стара, якісь мумії. Все перетворилось на криваву божевільню ✡️
Фінал мені теж до кінця не сподобався. Залишились запитання ✝️
Чи рекомендую я книгу? Так, особливо якщо ви любите детальний горор ?
Книга була екранізована 2017 року, фільм теж носить назву Ритуал
Чекав на цей роман від першого анонсу, тому як тільки придбав книгу - взявся за читання. Якраз і погода була та, що треба - листопадова мряка і тумани. До цього, років три тому, дивився фільм по цій книзі, але сюжет пам'ятаю вже не надто добре, особливо другу половину. Проте він мені тоді зайшов, тому було цікаво співставити з першоджерелом.
Начебто й історія не те щоб свіжа чи нова, але читаєш "Ритуал" - і немов би все бачиш перед очима. Описи яскраві, автор чудово занурює в свою оповідь.
Швидко починаєш співпереживати головним героям, відчувати їхнє знесилення, тягучу атмосферу предковічного лісу та близькість древнього зла... Перша частина - це такий собі "survival-horror", де "щось" полює на людей. Під кінець відчуваєш, що ось ось настане катарсис, але ніт! Це лише екватор роману.
А от друга половина книги здивувала! Бо я ж очікував чогось як в фільмі, а тут прям таке*0* Спочатку навіть трохи засмутився, але досить швидко відчув смак ще більшого жаху. Так, бо реальність виявилась ще страшнішою, адже "кракозябру" з лісу можна зрозуміти, а вчинки людей - ні. Хоча вибір саме такого типажу антагоніста - це наче каламбур)) Класна сцена з горищем - аж мурахи по шкірі*-* Катарсис все ж наступає в фіналі - і ти такий сидиш і думаєш: "тааааак, оце воно"*-*
"Ритуал" таки зміг щось зачепити в середині мене, як читача.
Взагалі, Адам Невілл круто проходиться по психології героїв, показує нутро соціальних проблем. Читаєш, а в голові: вірю! Тому книга справила досить хороше враження, не дарма чекав на неї. Мабуть, спробую й іншу книгу автора, яка була в анонсі видавництва.
Всім любителям трилерів і жахастиків - раджу!
Кожен герой показує свої потаємні страхи та бажання, злість та розпач, але все ж залишаються людьми до останнього. Чомусь я здогадалась хто сама той щасливець, що виживе.
Історія дуже цікава, динамічна, люблю сюжети про виживання та такі пригоди.
Єдине що не сподобалось, так це трохи відкритий фінал і не відкрились деякі моменти на які в мене залишились питання.
Неймовірно тримає у напрузі, герой пережива страждання та біль, втрату друзів і ледь сам не зійшов з розуму. Дуже незвична книга, хоч у мене і залишились питання до певних моментів які так і не відкрили у кінці.
Книга віє містикою та трилером, вона відкриває певні історичні моменти про вікінгів та релігію, показує божевілля фанатиків та чи дійсно все так просто? Історія того варта, просто прочитайте.
Четверо університетських друзів вирішують зробити собі таку собі зустріч випускників через 15 років після випуску. І нічог окращого вони не вигадали як піша прогулянка по сраках Швеції. І цього виявилось замало вирішили вони скоротити шлях через темний ліс. А ще й не попередили нікого, що вони в принципі на цій стежці були. І от поплівся офісний планктон в сторону чагарів. Зайшло їх четверо, а чи вийде бодай один?
Книга має дві такі різні, але пов’язані і моторошні частини. Перша – крута прогулянка прадавнім лісом: сутінковий непрохідний ліс, постійна мряка, що зривається в дощ, повалені дерева вкриті мохом, болотистий ґрунт під ногами, павутиння, що обплітає вас всього і хмари мошкарні, що хоче вас з’їсти. Це так атмосферно! А ще прадавнє Зло чи божество чи демон, на територію якого ви зайшли незапрошеними. Неймовірний тиск обставин та внутрішніх демонів друзів оберне боротьбу із зовнішнім ворогом на один проти одного. Чи такі вони друзі? Чи добре знають один одного та самих себе.
Друга частина здивує неочікуваним поворотом. Тут вас зустріне компанія брутальних хард металістів, сатанистів та баньдюків, у яких ой як протікає дах. «Вікінгів», як вони себе величають, що вірять в Одіна і первісне зло, вірять в криваву жерту. І ось тут древні легенди неочікувано стануть реальністю. Первісне зло з яким доведеться стати лицем до лиця.
Злість, страх, постійна напруга, тиск, біль – не знаю як таке витримав ГГ і не поїхав дахом. Неймовірна жага до життя, боротьба проти всіх і себе самого, переоцінка цінностей та своєї життєвої позиції, озвучення своїх таємних бажань – психологізм поведінки людини на фоні дикої природи для якої ти - чужинець, паразит.
А ви вірите в надприроднє і недосліджене?