Джулія після розлучення придбала будинок на пустирищі і налаштована зробити з нього цукерочку. Та на перепоні її розарію стає скелет давно вбитої жінки. Хто вона? Чому її вбили? Чому ніхто не шукав?
Норріс Маршалл єдиний студент в медицинському вузі, що не закінчив Гарвард. Тому добряче вибивається із звичної картини юних джентельменів. Він намагається перенести свій досвід фермера з тварин на людей але чи доречно це? Чи не суперечить це наявним методикам і як буде сприйматись суспільством?
Перша особливість - 2 сюжетні лінії, 2 годинних проміжки. Бостон 1830-их та 2000-их. Я дуже таке люблю, але в цій книзі мені було трішки мало сьогодення. Основні події відбуваються саме в минулому, де на брудних вулицях Бостона лютує серійний вбивця. А в епіцентрі знаходиться Норріс Маршалл - студент медичного коледжу, талановитий хлопець, який йде на дрібні злочини заради отримання освіти. А от далі все стає гірше - дві жінки вбито, а хлопчина - головний підозрюваний. І ось ми наближаємось до того, що мені не сподобалось. Хоча ні, правильніше буде сказати, - «я отримала не те, на що розраховувала» Знаючи як пише Тесс Геррістен, я надіялась побачити такого ж моторошного вбивцю, сцени злочинів, які б наганяли жах, та заставляли холонути кров. Але, не тут то було) Самим вбивствам та знайденим тілам приділяється дуже мало часу, як на мене. Ми просто ніби мимохідь дізнаємось, що вбито ще одну людину, і так раз за разом. Основна увага книги сконцентрована саме на любовній лінії. Я б назвала це скоріше любовним романом з детективною лінією, чим навпаки. Та це, ні в якому разі не робить книгу поганою. Історія сама по собі цікава та захоплююча (хоча в першій половині може здатись трішки затягнутою та нудною), просто, як я писала вище - це не те, що я сподівалась отримати від цієї книги. Єдиний раз, коли я читала затамувавши подих - це сцена з ампутацією, от за неї окремий бал цій історії.
Сподобалась атмосфера цієї книги, ну хто ж не любить вайб 19-го століття в книгах? Я особисто - обожнюю. Але, саме після тих тем, які підіймаються в цих історія - я щаслива, що народилась зараз, а не тоді. Мені дуже б не хотілось жити в ті часи, коли соціальна прірва між бідняками та багатіями була прям настільки глибокою. У мене не вкладається в голову, як люди взагалі виживали в тих нетрях, де пахло смертю та нечистотами, де було обмаль їжі, але купа невиліковних хвороб. Медицина того часу також вражала. Тогочасні медики вірили, що допомагають людям, але якби вони знали, як насправді...хоча саме на їхніх помилках наступне покоління навчалися та робили власні відкриття.
Наостанок хочу сказати - беручи цю книгу, не думайте, що вона буде схожа на інші книги Тесс, будьте готові мати за основу саме любовну лінію, і можливо тоді вона сподобається вам ще більше.
Події переплітаються у двох часових межах, тут сьогодні і в той же час 1830 рік із героїнею Розою. Та Джулія - власниця будинку, яка знайшла скелет у сьогоденні. Ще з минулої серії мене зацікавила Мора Айлс, хоч я ще не дуже добре з нею знайома, але героїня доволі цікава та неординарна, на жаль тут про неї мало.
Важко було читати про тяжку долю жінок 19 століття, про пологову пропасницю, яка забирала молодих дівчат, про зради чоловіків та відсутність прав у дружин. А вивчення медицини і викрадання трупів для цього було диким, але люди тоді були забобонні і тіла рідних для медицини не віддавали.
Незважаючи на жахливі моменти в книзі, історія читалась легко та цікаво. Я думала буде звичайний маніяк, але все не так просто, автор нас поступово вводить в оману та закручує сюжетну лінію, а фінал був доволі неочікуваний і мені сподобалось.