Автори просто краять моє серце. Вони так швидко виводять із сюжету персонажів, що я уже боюся прив’язуватися до когось.
Сюжет стрімко міняється. Ми уже знайомимося з угруповуванням, яке бажає підняти революцію проти корони. Але методи їхні жорстокі, і направлені на знищення, а не на відновлення миру. І наша маленька дівчинка постійно використовується різними нехорошими істотами (хоча вони себе і називають людьми, але що хочеш можна сказати про зміїноподібну істоту, але точно, що воно не людина) у своїх корисних цілях.
І тим часом, як Алану з дочкою та мамою Марка захопили у полон та відправили на засніжену планету, сам Марко пішов у всі тяжкі. Він сам спробував той наркотик, на який у минулій книзі підсіла Алана. І ці галюцинації, у які він поринув, мало того, що вони його ледве не убили, але і дали змогу розібратися у собі та зрозуміти свою кохану.
У даній частині Марко все таки знаходить свою дружину, але втрачає доньку. І як сама каже дівчинка (а вона являється оповідачем історії, і постійно спойлерить увесь сюжет наперед), ще не скоро вона побачить своїх батьків.
Але я уже з нетерпінням чекаю продовження цієї неймовірної Саги.